Аналіз оповідання А. П. Чехова «Хамелеон»

Аналіз оповідання А. П. Чехова «Хамелеон»

1) Особливості жанру. Твір А.П. Чехова «Хамелеон» відноситься до жанру гумористичної розповіді. У ранній період творчості Антон Павлович Чехов пише серію гумористичних оповідань, в яких сміється над різними недоліками людей. Роблячи твори смішними, письменник використовує різні гумористичні прийоми. Наприклад, в розповіді А.П. Чехова «Хамелеон» рядова ситуація набуває комічного ефекту із-за вживаних автором особливих гумористичних прийомів.

Наприклад, в розповіді «Хамелеон» А. П. Чехов використовує прийом прізвищ «що говорять», коли ім’я характеризує героя, відмічаючи яку-небудь, як правило, важливу рису у вигляді або характері персонажа. Поліцейський наглядач має в творі прізвище Очумєлов, а робітник купця Пічугіна, якого укусив собака, носить прізвище Хрюкін, яке повністю відповідає його напівп’яному обличчю. Комічний ефект посилюється і завдяки невідповідності прізвища і тієї посади, яку має герой. Наприклад, напівп’яний Хрюкін є золотих справ майстром. Гумористичності надає розповіді і назва «Хамелеон», що відбиває суть поліцейського наглядача Очумєлова. Сама описувана в творі ситуація є комічною: напівп’яний Хрюкін женеться за собакою, що вкусила його, збирає навколо себе натовп роззяв, і негайно з’являється обізнаний в усіх справах наглядач Очумєлов. Про подію і наслідки читач дізнається з діалогу дійових осіб. Мова персонажів також є одним із гумористичних прийомів, використовуваних письменником в розповіді. У мові героїв багато просторічних і жаргонних виразів, емоційно-експресивної лексики. Наприклад, вважаючи, що собака генеральський, наглядач Очумєлов так розмовляє з Хрюкіним: «Він, може, дорогий, а коли кожна свиня йому в носа цигаркою тикатиме, то зіпсують як стій та дивись. Собака — тендітна тварина…». Грубі слова Очумєлова свідчать про його низький культурний рівень і надають оповіданню комічність. Значимим гумористичним прийомом є художня деталь — нова шинель поліцейського наглядача, який то знімає її, то одягає залежно від власного стану.

Використовувані письменником гумористичні прийоми: особлива назва, прізвища персонажів, що говорять, лайлива мова героїв з емоційно-експресивними виразами, повсякденність змальовуваної ситуації — усе це надає розповіді А. П. Чехова «Хамелеон» комічний ефект.

— Яким, на ваш погляд, є розповідь А. П. Чехова «Хамелеон»— сатиричною чи гумористичною? Доведіть свою точку зору (розповідь А. П. Чехова «Хамелеон» є гумористичною, оскільки письменник сміється над дурістю окремих людей.)

2) Основна тема чеховської розповіді. Тема хамелеонства є основною в гумористичній розповіді А. П. Чехова «Хамелеон» і дана через забавний опис невеликого непорозуміння події на базарній площі в один з ринкових днів. Письменник від душі сміється над людьми, що міняють свою точку зору залежно від обставин. Тема хамелеонства показана не лише в змальованій гумористичній ситуації, але і розкривається через мову персонажів. Дізнавшись про те, що собака належить генеральському брату, Очумєлов говорить, розчулюючись: «Боже ж мій, Господи!.. Скучили за братиком… А я ж і не знав! Так це, виходить, їхній собака. Дуже радий… Візьми його. Песик нічогенький… Меткий такий… Хап цього за палець! Ха-ха-ха… Ну, чого тремтиш? Ррр… бр… Сердишся, шельмо!.. Ач, який цуцик…». Поліцейський наглядач готовий підлабузнюватися не лише перед панами, але і перед їх кухарем і навіть собакою. Хамелеонство Очумєлова свідчить про продажність поліцейських, їх залежність від сильних світу цього. Звисока відносячись до своїх підлеглих, герой готовий сам плазувати перед людьми, що мають владу, гроші.

3) Особливості сюжету розповіді «Хамелеон». У основі сюжету розповіді «Хамелеон», як і багатьох інших чеховських оповідань, лежить анекдот, коротка цікава історія. Звернемо увагу, що значну частину розповіді займає діалог, опис скорочений до мінімуму, схожий на ремарки. Розповідь можна представити як драматичний твір — сценку. Дії в розповіді мало, розповідь статична, зовнішніх подій не відбувається. На першому плані не зовнішні, а внутрішні події — коливання психологічного стану людей. Сюжет чеховської розповіді гранично простий: поліцейський наглядач Очумєлов, що проходить через базарну площу, бачить наступну картину: золотих справ майстер Хрюкін кричить на песика, який його вкусив. Відношення до події у Очумєлова міняється залежно від приналежності собаки: якщо собака бездомна, то наглядач говорить строго кашляючи: «Я цього так не помину! Я покажу вам, як собак розпускати. Пора вже звернути увагу на таких о суб’єктів, що не хочуть коритись постановам. Як оштрафую його, бісову душу, так він знатиме в мене, що значить собака та інший такий бродячий скот. Я йому нажену холоду!..». Дізнавшись про те, що собака, можливо, генеральська, Очумєлова відразу кидає в жар, він просить городового Єлдиріна зняти з себе пальто і говорить вже абсолютно по-іншому: «Хіба таки він дістане до пальця? Він маленький, а ти бач он який здоровило вигнався. Ти, мабуть, розколупав пальця цвяшком, а тоді й спала тобі в голову ідея, щоб причепитись. Ти ж, бра… звісний народ! Знаю вас, чортів!». Різка зміна відношення Очумєлова до ситуації, хамелеонство наглядача свідчить про його пристосуванський характер. З одного боку, герой хоче вислужитися перед генералом, з іншого — показати простому людові свою значущість. Мова не лише про найбільш яскравого «хамелеона» Очумєлова. Настрій натовпу теж постійно міняється. Смішне, комічне в сюжеті полягає саме в амплітуді коливання думок. Чехову ж усього декількома штрихами вдається замалювати сонну площу — це і є експозиція. Зав’язка в епізоді, коли збитий з пантелику Очумєлов вимовляє: «Хто кричав»? Кульмінація як така в розповіді відсутня. Очумєлов, захищаючи «генеральську собачку», відчуває свою силу і владу, тому в його мові переважають окличні речення з однаковою структурою і загрозливою інтонацією : «Я цього так не залишу»!, «Я ще дістануся до тебе»!

— На чому заснований сюжет чеховської розповіді «Хамелеон»? (на з’ясуванні кому належить собака)

4) Характеристика героїв чеховської розповіді.

— Хто є головними героями розповіді? (поліцейський наглядач Очумєлов, городовий Єлдирін, золотих справ майстер Хрюкін та ін.)

—Які прізвища мають герої розповіді? Як це їх характеризує? Який художній прийом використовується тут А. П. Чеховим? (А. П. Чехів використовує прийом прізвищ, що говорять, коли прізвище героя є засобом його характеристики.)

— Як мова персонажів розповіді визначає їх характер? (Учні самостійно наводять приклади з тексту чеховської розповіді.)

5) Сенс назви розповіді. Назва розповіді відбиває суть поліцейського наглядача Очумєлова.

6) Роль художньої деталі в розповіді. А. П. Чехова по праву вважають майстром художньої деталі. Точно і влучно підібрана деталь — свідоцтво художнього таланту письменника. Яскрава деталь робить фразу більше місткою. Величезна роль художньої деталі в чеховській гумористичній розповіді «Хамелеон». Поліцейський наглядач Очумєлов, що проходить через базарну площу разом з городовим Єлдиріним, одягнений в нову шинель, яка перетворюється в тексті розповіді у важливу деталь, що характеризує стан поліцейського наглядача. Наприклад, дізнавшись про те, що, ймовірно, собака, що укусив золотих справ майстра Хрюкіна, належить генералові Жигалову, Очумєлову стає нестерпно жарко, тому він говорить: «Здійми-но, Єлдирін, з мене пальто… Страх, яка спека». Пальто, що знімається, — символ нервозності героя. Вважаючи, що такий непоказний собака не може бути генеральським, Очумєлов знову лає її: «Генералові собаки дорогі, породисті, а це — чортзна-що. Ні тобі шерсті, ні вигляду… підлота сама тільки… І такого б то собаку держати?!.». Але припущення людини з натовпу про приналежність собаки генералові тепер уже вселяє Очумєлову страх за ті слова, які він тільки що вимовив. І тут, щоб передати настрій персонажа, автор знову використовує художню деталь. Наглядач говорить: «Гм… Надінь-но, браток Єлдирін, на мене пальто. Щось холодом війнуло… Морозить мене…». Тут пальто як би допомагає героєві сховатися від власних слів. У фіналі твору пальто Очумєлова знову перетворюється на шинель, в яку заорюється герой, продовжуючи свій шлях по базарній площі. У Чехова немає зайвих слів, і тому важливий той факт, що нова шинель в розмові Очумєлова перетворюється на пальто, тобто відбувається навмисне зниження ролі предмета самим героєм. Дійсно, нова шинель виділяє Очумєлова як поліцейського. Але функція пальто інша, за допомогою цієї художньої деталі письменник характеризує персонажа. Художня деталь допомагає письменникові глибше проникнути в психологію героя, а читачеві побачити стан, що змінюється, і настрій персонажа.

— Яку роль грає в розповіді шинель-пальто Очумєлова? Чому Очумєлов то просить надіти на нього пальто, то зняти? (У розповіді важлива художня деталь: нова шинель Очумєлова, оскільки за допомогою цієї деталі характеризується стан героя.)

7) Особливості авторського задуму. Розповідь «Хамелеон» спочатку здається дуже забавною. Очумєлов хоче створити видимість добросовісної служби, коли йде через базарну площу. «За ним ступає рудий городовик з решетом, ущерть повним конфіскованим aґpycoм». Поліцейський наглядач намагається розібратися в «заплутаній справі Хрюкіна». «Він коливає» повітря, загрожує «мерзотникам» штрафом, але незабаром дізнається, що порушник спокою — жалюгідний песик -— належить генералові Жигалову. Тут же Очумєлов міняє тон, звинувачуючи напівп’яного Хрюкіна в усіх гріхах. Очумєлов ще не раз поміняє свою точку зору, а читачі здогадаються про внутрішню бурю, що тривожить поліцейського наглядача, по короткій фразі: «Здійми-но, Єлдирін, з мене пальто» або: «Надінь-но, браток Єлдирін, на мене пальто». Розповідь тримається на живій мові, переважає діалог, своєю мовою персонажі видають свій характер. Поступово відчуваєш, що сміх замінюється смутком: як же принижена людина, якщо він лабузниться навіть не до генерала, а перед його песиком! Закінчується розповідь, як і починається: Очумєлов продовжує свій шлях по базарній площі, тільки тепер він загрожує не невідомому хазяїну песика, а Хрюкіну: «Я ще доберусь до тебе!». Кільцева композиція розповіді допомагає авторові підкреслити основну думку розповіді — для Очумєлова важлива не істина, а преклоніння перед сильними світу цього. Від них залежить його кар’єра і благополуччя, більше його нічого не хвилює. Але і Хрюкін не викликає симпатії і співчуття читача. Нудьги ради він знущається з беззахисного цуценяти: «Він, ваше благородіє, цигаркою йому в морду для сміху, а песик не дурний бувши та й хап його… Нікчемний чолов’яга, ваше благородіє». Розвага цієї напівп’яної людини абсолютно не відповідна до його віку.