Новий тип драматичного конфлікту у п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»
Говорячи про Чехова-драматурга, обов’язково кажуть про нього як творця нового театру, про його новаторство в створенні сюжету, зображенні персонажів, про підтекст, роль авторських ремарок. Новаторство Чехова — в глибокому психологічному аналізі характерів.
Герої його просто живуть, розмовляють, вирішують буденні питання. Чехов писав: «Люди обідають, тільки обідають, а в цей час складається їхнє щастя та розбивається їхнє життя». Зовнішні ефекти не приваблюють Чехова. Такі епізоди він виносить поза сцену. Особливу роль у чеховських п’єсах відіграють паузи. Вони створюють певне емоційне напруження. Протестуючи проти ходульних героїв, літературщини, надуманих сюжетів, усталених театральних амплуа, Чехов основним принципом своєї естетики робить принцип — як у житті. Він відмовляється від прямолінійності характеристик: ангел чи негідник, тобто здебільшого у Чехова немає однозначності і визначеності. Насамперед він прагне дати уявлення про внутрішню складність людського характеру, можливість для нього і злетів, і падінь (Петя Трофімов, Лопахін).
Характерною особливістю чеховських п’єс також вважається наявність в них підтексту, або, як ще кажуть, «підводної течії». Підтекст надає мові багатства змісту, художньої переконливості, конкретності та емоційної насиченості. Це прийшло в мистецтво з життя. Адже ми навіть у звичайну, ділову мову вкладаємо певний підтекст. У чеховському театрі підтекст стає основним прийомом, що свідомо використовується як один з найсильніших засобів зображення.
В останній п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад» на першому плані — проблема моральних втрат і надбань людини. Вишневий сад тут — не просто садиба з плодовими деревами, не якась матеріальна цінність, яку можна купити чи продати. Це цінність естетична й моральна. Протиприродно й антигуманно знищувати пам’ять про минуле, красу, ідеали, традиції. Ніякі гроші не зможуть компенсувати моральні втрати. Продано не просто вишневий сад. Знищено все краще в житті Раневської і Гаєва. Ось чому вони плачуть, ось звідки відчуття життєвої катастрофи. І справа не лише в їхній непрактичності. Вони просто не можуть навіть подумати, припустити, що можна продати Дім, Сад, Батьківщину. Розорення не уникнути — це об’єктивний хід історії. В цьому й трагізм ситуації.
Але проблему поставлено. Вишневий сад у п’єсі Чехова переростає в символ краси, чистоти, гармонії. Втрата його прирівнюється до втрати щастя. Цим п’єса і стає близькою кожній людині, викликає роздуми про рідний дім. Новаторська драматургія Чехова здобула визнання. Сьогодні вона стала класичною драматургією.
Новий тип драматичного конфлікту у п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»