Творчість великого письменника Антона Павловича Чехова

Творчість великого письменника Антона Павловича Чехова

Творчість великого російського письменника Антона Павловича Чехова припадає на кінець XIX століття. Він народився в 1860 році, у місті Таганрог в купецькій сім’ї. Антон Чехов був четвертою дитиною. В 1876 році його батько розорився й був змушений бігти від кредиторів у Москву, залишивши сім’ю. В 1879 році Чехов закінчує міську гімназію й, одержавши від купецтва стипендію, їде в Москву, де поступає в МГУ на медичний факультет і закінчує його в 1884 році. Будучи студентом, він починає писати оповідання й посилає їх у Петербург, у гумористичні журнали, друкуючись під псевдонімами: «Брат мого брата», «Людина без селезінки», «Антоша Чехонте». Починав писати Чехов з маленьких оповідань, а іноді навіть карикатур, що й поклало початок стислості його творів.

Народження Чехова майже збіглося з реформою 1861 року (скасування кріпосного права), і формування особистості письменника йшло вже в післяреформеній Росії, її становище відбилося в оповіданнях письменника.

Ранній Чехов плідний, він ще не замислюється над закономірностями життя, а просто висміює її виродливі сторони, у його оповіданнях і повістях немає глибини образів. Він описує різноманіття російського обивательського життя, церковне життя, сімейно-побутові, службово-побутові відносини й суспільні явища. («Життя прекрасне», «Смерть чиновника», «Керівництво для бажаючих женитися» та ін.) В 1883 році – він написав 120 оповідань в 1885 році – 129 оповідань в 1886 році – 112 оповідань в 1887 році – 66 оповідань в 1888 році – 12 оповідань Пізній Чехов 80–90-х років відмовляються від гумористичного підходу до життя й переходить до проблем суспільства. Характери героїв стають гостріше й чіткіше. Чехів викриває тупого, сонного російського обивателя показує його темне життя, показує його невігластво, дикість, жорстокість ( «Людина у футлярі», «Дама з собачкою», « Палата № 6»).

Тематика пізнього Чехова часто перегукується з тематикою інших письменників: Достоєвського, Тургенєва, Островського, а іноді, як мені здається, з гоголівською. Порівнюючи творчість Достоєвського й Чехова можна відзначити, що Достоєвський розглядає теми «принижені й ображених», теми людських відносин, любові, становлення особистості, влади ідеї над людиною, положення жінки в суспільстві і т.д. в одному романі, а Чехов у декількох оповіданнях.

Якщо Тургенєва більше турбували проблеми селян, ніж чиновницький мир, то у Чехова його герої – звичайні люди різних прошарків суспільства. У своїх оповіданнях письменники коротко, але дуже влучно показують положення Росії в другій половині XIX століття.

Так, тематика перегукується, але Чехов глибоко індивідуальний, його стиль і точка зору не схожі на інших письменників. Мова Чехова доступна, зрозуміла і гарна. Але простота й відкритість свідчать про глибину життєвого досвіду автора. Чехів не давить своїм життєвим досвідом у бажанні навчити, він легко, натяком, підказує тією або іншою життєвою ситуацією правильний шлях.