Драматургічні прийоми Чехова (за п’єсою «Вишневий сад»)
У п’єсах Чехова важливі не лише переживання героїв, а увесь спектр сценічних засобів, сукупність усього, що глядач бачить на сцені. Автор використовує кожну деталь, що посилює емоційну сторону п’єси. Звідси зрозуміла та роль, яку грають в п’єсі зоровий і слуховий елементи. Зорові ефекти в п’єсі «Вишневий сад» створюються за допомогою пейзажу: такі білі квіти вишневого саду і висхідне сонце (у першій дії), сонце (у другій дії), що заходить, і т. п. Не менш важливу роль в п’єсі відіграють слухові ефекти: завмираючий сумний звук струни (у другій дії), що лопнула, тиха музика (у третій дії), стук сокири (в останній дії). Глухі удари сокири по стволах вишневого саду в останній дії грають особливо важливу роль в композиційній структурі п’єси: вони символізують загибель вишневого саду, закінчення дворянської епохи з її непотрібними для життя, безпорадними власниками. Чехов майстерно уникає монотонності настроїв. Він створює це за допомогою контрастного переплетення в п’єсі драматичного і комічного елементів. Така побудова п’єси теж цілком обумовлена завданням відтворити на сцені звичайне життя, для якого характерне щоденне чергування різноманітних настроїв. Ми бачимо ряд комічних персонажів і ряд комічних ситуацій. Мінорна настроєність Раневської і Гаєва змінюється і переплітається з бадьорим тоном розмов Трофімова, Ганни, Лопахіна. Мало того, навіть в настроях окремих героїв чергуються бадьорі та сумні ноти. У п’єсі немає боротьби характерів, але динаміка настроїв наявна.
Із драматургічних прийомів, використаних Чеховим у п’єсі «Вишневий сад», необхідно вказати ще на наступні: Чехов розширює і поглиблює зміст п’єси шляхом введення так званих позасценічних образів. Аналіз п’єси показує, що окрім п’ятнадцяти дійових на сцені осіб, в ній фігурують ще тридцять два позасценічні образи, які тільки згадуються: ярославська тіточка, син Раневської, що потонув, коханець Раневської, батько Лопахіна та ін. В п’єсі дуже важливу роль грає смисловий підтекст, тобто ті недомовленості, ті натяки, які приховані під фразами персонажів. Станиславський так характеризував п’єси Чехова: «Їх привабливість в тому, що не передається словами, а приховано під ними». Цей смисловий підтекст визначає так звану «підводну течію» п’єси.
Необхідно, нарешті, зупинитися на мові героїв п’єси. Чехов пред’являв до мови персонажів дві основні вимоги. Передусім, наполягаючи на життєвій правді сюжету і образів, він прагнув до максимальної простоти і природності мови персонажів. Його дуже дратувало, що у деяких сучасних драматургів «персонажі не говорять, а прорікають». В той самий час він вважав, що мова героїв має бути строго індивідуалізована. Необхідно, казав він, щоб кожен персонаж «говорив своєю мовою». Цей принцип індивідуалізації мови проведений і в п’єсі «Вишневий сад»: мова Раневської — це лірично забарвлена мова сентиментальної жінки; мова Лопахіна — грубувата мова ділка; у мові Трофімова ми чуємо публіцистично-ораторські нотки; мова Гаєва характеризується настирним повторенням більярдних термінів і т. п. В області мовної характеристики персонажів Чехів, як ми бачимо, був вірним продовжувачем традицій великих російських класиків XIX ст.
«Вишневий сад« був тільки подальшим розвитком і поглибленням тієї новаторської драматургічної лінії, яка була намічена вже в п’єсах «Іванов», «Чайка», «Три сестри» і «Дядя Ваня».
Бернард Шоу у зв’язку із 40-річчям з дня смерті Чехова заявляв: «В плеяді великих європейських драматургів — наступників Ібсена — Чехов сяє, як зірка першої величини, навіть поряд з Толстим і Тургенєвим. Вже в пору творчої зрілості я був зачарований його драматургічними варіантами; теми нікчемності культурних нероб, які не займаються творчою працею. Під впливом Чехова я написав п’єсу на ту саму тему і назвав її «Будинок, де розбиваються серця».
Драматургічні прийоми Чехова (за п’єсою «Вишневий сад»)
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»