Майстерність Чехова як драматурга (за п’єсою «Вишневий сад»)
Розповідь можна вважати основним літературним жанром Чехова. Саме у численних маленьких оповіданнях вдалося відтворити Чехову «епоху лихоліття», відбити і складну строкатість життя, вульгарність і обивательщину, і типові настрої людей свого часу. Проте розповідь як жанр мав свої особливості, які іноді обмежували творчі задуми і можливості письменника. Розповідь, як ми бачили, має справу з невеликою кількістю дійових осіб і через свій розмір не може ставити своїм завданням усебічну психологічну характеристику героя і розкриття складних конфліктів. Між тим у Чехова була потреба в широких художніх узагальненнях, прагнення до зображення побуту і настроїв цілих соціальних шарів.
Потрібний був жанр, який розкривав би можливість широких узагальнень. Цим жанром стала для Чехова драма. Першою п’єсою Чехова, поставленою на сцені, була драма «Іванов» (1887). Її тема — трагічний надлом інтелігента 80-х років, який будував широкі життєві плани і у безсиллі схилився перед перешкодами, яке ставило йому. Іванов — це людина, яка «надірвалася», який з діяльного працівника перетворився на хворого, внутрішньо надломленого невдаху. У цій п’єсі Чехів як би сконцентрував усе, що писалося в його дні про розчаровану, сумуючу інтелігенцію. Далі, паралельно з роботою над розповіддю, Чехов створює цілий ряд драм: «Лісовик» (1889), «Чайка» (1896), «Дядя Ваня» (1897), «Три сестри» (1901), «Вишневий сад» (1903). Основною темою п’єс є доля провінційної інтелігенції, позбавленої серйозних життєвих завдань і перспектив. Найсильніше ця тема розвинена у п’єсі «Дядя Ваня». Через усю драматургію Чехова проходять теми незадоволення життям і мрії про інше, світле і радісне життю. Вершиною драматургічної творчості Чехова є п’єса «Вишневий сад». Комедія «Вишневий сад» була створена Чеховим в 1903 р., напередодні революції 1905 р. Поставлена в 1904 році на сцені Московського Художнього театру, вона підкорила глядачів і гостротою тематики, і майстерністю художньої форми. Проблематика п’єси стала відгуком на ті питання, які хвилювали російське суспільство на початку XX ст.
У п’єсі поставлено три теми. Основна із них — загибель дворянського гнізда в результаті розпаду економіки і психіки дворянства. Характери і настрої дворянства, що йде з історичної сцени, втілені в п’єсі в образах Раневської і Гаєва. Загибель дворянського класу була історично закономірна. Залишки дворянського ладу і побуту повинні були неминуче рухнути і рухнули під натиском капіталізму. На зміну Раневським і Гаєвим явилася нова громадська сила — буржуазія, втілена в п’єсі в образі заповзятливого купця-промисловця Лопахіна. Перемога Лопахіна над Гаєвим і Раневською — друга тема п’єси. Але урочистість Лопахіних була тимчасовою. Чехов бачив, що на арені громадського життя з’явилася ще одна соціальна сила, яка вступила у боротьбу з буржуазією. Як розгорнеться ця боротьба, авторові було неясно. Але Чехов знав, що це буде боротьба в ім’я щасливого майбутнього народу. У образах Трофімова і Ганни і представлена Росія майбутнього. Це третя тема п’єси :
Поклавши в основу сюжету звичайний і незначний життєвий факт — продаж дворянської садиби, Чехов освітив у своїй п’єсі долю трьох« громадських груп : дворянства, буржуазії і передової інтелігенції. На перший план в п’єсі поставлене питання про долю дворянства і його життєвого устрою. Чехов не раз підходив у своїх творах до теми розпаду дворянських гнізд. Так, в повісті «Моє життя» описується садиба Чепракової. Старий густий сад розквітає вже не для Чепракової, оскільки маєток її переходить до заповзятливого інженера Должикова, що здає його частинами в експлуатацію. Та ж тема загибелі дворянських гнізд зачіпається письменником в оповіданнях «В садибі», «Чужа біда», «В рідному кутку», в повісті «Дуель» та ін.
Таким чином, в основі поглядів Чехова-драматурга лежить відраза до сюжетної штучності, театральності і ефектів старого театру. На сцені усе повинно бути так само просто, як і в житті, — ось гасло Чехова драматурга-реаліста, вимогливого і чуйного художника. Ця обов’язкова простота зовсім не виключала, з точки зору Чехова, свіжості і оригінальності драматургічної форми. У одному з листів він заявляє: «Хто винайде нові кінці для п’єс, той винайде нову еру. Герой або одружуйся, або застрілюйся, іншого виходу немає!!»! Про ці ж новаторські спрямування говорить його фраза: «Сюжет має бути новий, а фабула має бути відсутньою».
Майстерність Чехова як драматурга (за п’єсою «Вишневий сад»)
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»