Дворянство і дворяни в п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»
Основними темами п’єси А. П. Чехова “Вишневий сад”, написаної в 1904 році, є загибель “дворянского гнізда”, перемога купця над відживаючим своє століття Раневськими і Гаєвими і тема майбутнього Росії, пов’язана з образами Петі Трофімова й Ані. Прощання нової, молодої Росії з минулим, із відживаючим, спрямованість до завтрашнього дня — у цьому полягає призначення “Вишневого саду”. Росія минулого, що відживає представлена в п’єсі образами Раневської і Гаєва. Обом героям вишневий сад дорог, дорог як спогад про дитинство, молодість, благополуччя, легкого й витонченого життя. Вони шкодують про втрату саду, але саме вони й загубили його, віддали під сокиру При цьому вони залишилися вірні красі вишневого саду, і тому вони так незначні й смішні.
Раневська — у минулому багата дворянка, що мала дачу навіть на півдні Франції, у Ментоні, власниця маєтку, “прекрасніше якого немає нічого на світі”. Але своїм нерозумінням життя, своєю непристосованістю до нього, своєю безвільністю й легкодумством вона довела маєток до повного руйнування, до того, що має бути продаж його з торгів! Лопахін пропонує власникам маєтку шлях порятунку садиби. Для цього потрібно лише розбити вишневий сад на дачні ділянки й продати або здати в оренду. Але хоча Раневська проливає потоки сліз із приводу втрати свого саду, запевняє, що жити без нього не може, вона відмовляється від пропозиції Лопахіна, що здається їй неприпустимим і образливим. Але проходять торги, і Лопахін сам купує маєток.
І отут відкрилося, що ніякої драми для господарки вишневого саду немає. Раневська повертається в Париж до своєї безглуздої “любові”, до якої вона й без того повернулась би, незважаючи на всі її слова про те, що вона не може жити без родини. Драма, що стосується продажі вишневого саду, зовсім не є для неї драмою.
І пояснюється все це тим, що Раневська не здатна на серйозні переживання. Вона легко може переходити зі стану заклопотаності до веселого пожвавлення. Так сталося й цього разу.
Вона швидко заспокоїлась і навіть заявила усім: “Нерви мої краще, це правда”. Її брат, Леонід Андрійович Гаєв дрібніше своєї сестри. Недоліки Гаєва доходять до карикатурних розмірів. Згадуючи про минуле, Раневська цілує свою улюблену шафа. Гаєв же вимовляє перед нею промову.
Гаєв — жалюгідний аристократ, який проїв свій статок на льодяниках. На протязі всієї п’єси Раневська й Гаєв переживають потрясіння, вони “нічого не бачать навколо себе, нічого не розуміють”. Вони — паразити, позбавлені сил знову ввійти в це життя. Гаєв — представник заключного етапу еволюції таких героїв Чехова, як Іванов, Іван Іванович Чимша-Гімалайський і йому подібні герої “свого часу”, що не зуміли втілити свої ідеали.
“Вишневий сад” — велике творіння Чехова-Драматурга, який продовжив традиції російських письменників. Ще Гоголь і Грибоєдов мріяли поставити комедію в один ряд із драмою й трагедією, засуджували блюзнірське відношення до неї як до “низького” жанру. Зберігаючи їхні традиції, Чехов здійняв жанр комедії на недосяжну висоту
Дворянство і дворяни в п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»