Хто винний у загибелі вишневого саду? Аналіз п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»
П’єса Чехова “Вишневий сад” — це свіжий і глибокий погляд на реалії життя дворянства як класу й на взаємини між представниками різних класів і станів російського суспільства другої половини дев’ятнадцятого століття. Чехів як тонкий психолог зміг глибоко проникнути в сутність зображуваних їм характерів і передати особистість кожного персонажа образно, багатогранно, яскраво. Тлом для розвитку сюжетної лінії персонажа протягом всієї п’єси служить вишневий сад, образ якого настільки сприймаємо дотиком і важливий, що часом сприймається як ще одна діюча особа. Трагична доля вишневого саду сприймається головнимі героями п’єси зовсім по-різному.
Цей затишний і тихий куточок кожен із центральних діючих осіб “Вишневого саду” сприймає по-своєму, і автор розкриває характер кожного персонажа через його відношення до саду. Для Раневської і Гаєва загибель вишневого саду стає теперішньою трагедією — адже вони виросли тут, милувалися красою саду з дитинства, із ним було пов’язано усе їхнє життя. Вишневий сад, як і весь родовий маєток, стає уособленням не тільки дитинства і юності цих героїв, але також і їхніх мрій, надій, переживань Він міцно ввійшов у їхню свідомість як острівець домашнього спокою й затишку, з ним вони пов’язують все саме рідне й світле, що гріє душу людини. Загибель вишневого саду для Раневської і Гаєва практично рівноцінної загибелі їх минулого. То життя, що пройшло — його не повернути, воно прожито даремно і йому призначено канути в Лету разом із теплом родового гнізда й пишних дерев у саду.
Саме тому так трагічно й надривно ці герої сприймають продаж і загибель вишневого саду. У той самий час представники молодого покоління, які зображені в п’єсі, — Аня і «вічний студент” Петя Трофімов — переживають прощання з вишневим садом куди як простіше й легше: для них він не є настільки вагомим символом, як для старшого покоління. Вони більше енергійні, простіше дивляться на життя, спрямовані в майбутнє — тому розставання із садом для них не стає трагедією.
Єрмолай Лопахін розглядає вишневий сад лише як торговельний об’єкт. Він створив собі образ людини, не схильної до сантиментів, і в його свідомості вишневий сад не асоціюється із чим-небудь метафізичним Ніхто з персонажів п’єси так і не вживає того рішучого кроку, що зміг би змінити долю вишневого саду й урятувати його від загибелі. Може бути, в існуючих умовах такий результат справи був би неможливий?
Автор вважає інакше. І ми розуміємо, що можна було врятувати вишневий сад. Але ніхто із героїв п’єси не зміг цього зробити — по різним причинам. Раневська, Гаєв — вони більше всіх переживають про долю саду, але нездатні змусити себе ужити практичних заходів для його порятунку Аня, Трофімов і Лопахін не вважають, що за життя вишневого саду взагалі варто боротися. Саме тому в загибелі саду так чи інакше винуваті всі герої.
Хто винний у загибелі вишневого саду? Аналіз п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»