Життєва мета і призначення людини у п’єсі Чехова «Чайка». Аналіз твору
Антон Павлович Чехов у світовому літературному процесі займає однаково визначне місце і як прозаїк, і як драматург. Але як драматург він визначився раніше. У вісімнадцятирічному віці Чехов розпочав роботу над своєю першою п’єсою, яка не вийшла в світ за життя автора. Але велика робота Чехова-драматурга розпочалася значно пізніше, через вісімнадцять років, з «Чайки», яку було завершено у 1896 році. Сам автор визначав її як роботу незвичну, роботу всупереч усім правилам драматургії. «Чайка» — найтрагічніша комедія, сюжет якої складається з лабіринту захоплень і пристрастей, виходу з нього немає, адже немає виходу з низки суперечливих людських почуттів.
Кохання у творі — це сумні факти людських взаємин, які не мають розвитку: учитель Медведенко кохає Машу, Маша палко закохана в Трепльова, Трепльов безнадійно страждає за Ніною, яка, в свою чергу, кохає Тригоріна. Події рухаються повз героїв п’єси. Безумовно, Трепльов і Ніна могли б скластися в чудову пару і бути щасливими. Але вона кохає Тригоріна, який після нетривалого роману з нею повернеться до Аркадіної. Усі ці нелогічні взаємини створюють дисгармонію п’єси, що з унікальної комедії-трагедії перетворюється на звичайнісіньку драму.
Драма «Чайка» наскрізь пройнята атмосферою неблагополуччя. Уній немає щасливих людей. Героям твору не таланить ні в великому, ні в найменшому, всі вони невдахи. Атмосфера самотності переслідує кожного з героїв.
Учитель Медведенко не може говорити ні про що, крім матеріального достатку, адже це проблема всіх учителів того часу: «Я отримую всього двадцять три рублі в місяць, та ще віднімають з мене в емеритуру, а все ж я не ношу трауру».
Маша відверто розповідає всім, що вона нещасна: «А у мене таке відчуття, неначе я народилася вже дуже давно; життя свою я тягну волоком, як нескінченний шлейф… І часто не буває ніякого бажання жити».
Отже з перших актів п’єси зрозуміло, що в її атмосфері панує загальне невдоволення життям. Люди надто поглинуті власними бідами, і тому вони не чують одне одного. Атмосфера твору — це атмосфера суцільної психологічної глухоти.
І на фоні цієї атмосфери — чайка-символ, який набуває різних значень, по-різному живе в душі молодих героїв п’єси — Трепльова і Ніни.
Ніна після усіх своїх нещасть почала відчувати себе чайкою, яку від нудьги підстрелила людина. Словом чайка вона підписувала свої листи, коли зневірилась у житті. Але Ніна — людина сильна, людина, яка вміє боротись і мріяти: «Я вже справжня актриса, я граю з насолодою, із захватом, п’янію на сцені і почуваю себе прекрасною. А тепер, поки я живу тут, я усе ходжу пішки, усе ходжу і думаю, думаю і відчуваю, як з кожним днем ростуть мої душевні сили…».
Для Трепльова чайка — це теж символ, але символ того, що не збулось. І хоча для нього, відомого письменника, пошуки сенсу життя так і не скінчились, але його, як і Ніну, можна віднести до одного табору, Тригоріна і Аркадіну — до іншого.
Якщо Трепльов до останньої миті в розпачі: …я все ще ношуся в хаосі марень і образів, не знаючи, для чого і кому це треба. Я не вірую і не знаю, в чому моє покликання», то для Тригоріна і Аркадіної образ чайки — це «не пам’ятаю» або «не знаю».
Герої «Чайки» не можуть пробитись одне до одного, бо розмовляють лише для себе:
«Аркадіна. Як мене в Харкові приймали, батюшки мої, до цього часу у голові паморочиться!
Маша . Тридцять чотири.
Аркадіна. Студенти овацію влаштували… Три кошики, два вінки і ось (Знімає з груди брошку і кидає на стіл.)
Шамраєв. Так, це річ…
Маша. П’ятдесят!.
Дорн. Рівно п’ятдесят?
Аркадіна. На мені був дивовижний туалет… Що-що, а вже одягнутися я не дурна.
Проліна Андріївна. Костянтина грає. Сумує, бідний».
Долі героїв, незважаючи на їх зовнішні і внутрішні розбіжності, перегукуються, зливаються в єдиному звучанні, із багатьох відголосків і відлунь виростає єдина доля і єдиний для всіх настрій. Можливо, саме цей настрій призвів до загибелі Трепльова.
У п’єсах Чехова приглушені конфлікти, відсутній чіткий розподіл героїв на позитивних і негативних. Зло у п’єсі «Чайка» розчинилось у буденному житті героїв, тому винуватця усіх невдач не знайти.
Але найголовніше, що в «Чайці» А. П. Чехов відкрив нові можливості зображення характеру. Він розкривається не в боротьбі за досягнення мети, а в переживанні життєвих протиріч. У творі з’явився «підтекст». Автор кидає свій зір у майбутнє, а розв’язки, як і завершення людських доль, у нього немає… У цьому полягає вся суть чеховської драми «Чайка».
Життєва мета і призначення людини у п’єсі Чехова «Чайка». Аналіз твору
Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»