Вишневий сад і символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»)

Вишневий сад і символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»)

У 1903 році Антон Павлович Чехов написав свою останню п’єсу, якій дав напрочуд точну ласкаву назву «Вишневий сад». Почуєш це словосполучення — і відразу захочеться зануритися в тепло і затишок дворянського гнізда, що століття тому прикрашало нашу землю.

Воно створювалося працею і потом кріпаків для життя і радощів поколінь роду Гаєвих, чимось дуже схожих на Обломова. Вони добрі, розумні, але бездіяльні, як Ілля Ілліч, що усе життя пролежав на дивані.

«О моя юносте! О моя свіжосте!» — вигукує Гоголь у «Мертвих душах». Майже те саме ми чуємо в репліці Раневської, тому що не тільки руки, ноги, але і душа людська шукає опори. Найнадійніша опора — рідний дім. Ось чому, провівши п’ять років за кордоном, Раневська повертається в маєток у найважчий момент — він вже виставлений на торги.

Вишневий сад… Він і жива пам’ять про тих, що пішли, і ліки для душі. Раневська любить свою садибу за пам’ять і красу. Вона не врятує свого маєтку — немає за що. Але намагається хоча б ще раз побачити рідне гніздо.

Може бути, заради цієї зустрічі з Раневською-людиною, а не панянкою — тягнув своє життя старенький Фірс — символ будинку, який настільки злився з ним, що і зараз, через чотири десятиліття, сприймає волю як нещастя. Недаремно ж «і сова кричала, і самовар гудів безперестанку», коли скасували кріпосне право.

Тепер чуються інші звуки — струни, що лопнула, і оркестру (флейта, контрабас і чотири скрипки). Може, це реквієм? Не по приватній власності загалом, а по тому особисто тобі належному шматочку пам’яті і краси, без якої людина не може сформуватися духовно.

Лопахін пропонує реальний варіант порятунку вишневого саду — дачі. Але вони зруйнують усе, тому що це буде означати прихід чужих людей у твій будинок. «Дачі і дачники — це так банально», — говорить Раневська, і Гаєв підтримує її, хоча нічого натомість запропонувати не може: не звик відповідальність брати на себе.

Її бере Лопахін — син і онук селян, які тут кріпачили. Напевно, досить мирно співіснували ці два клани — Лопахіних і Гаєвих, — що жили в паралельних соціальних світах на одній і тій самій «панській» землі. От і пропонує він гроші в борг, але віддавати чимось треба, та нічим, і порядні люди в такій ситуації не позичають.

Інші порядні до останньої хвилини не залишають цей потопаючий корабель, що пливе з минулого в безнадійне сьогодення. У ньому живуть на гороховому супі слуги і Шарлотта, яка не знає своєї рідні й батьківщини. Тут же — названа дочка Раневської Варя. Стукає кісточками рахівниці і шарудить паперами рахунків конторник Симєонов-Пищик — «двадцять два нещастя», як і вся садиба. А вона — як потопаючий корабель. Його намагається врятувати Лопахін — нова людина нової епохи, яка міцно стоїть на землі. Але все даремно, і наприкінці драми ми чуємо звук сокири — це вирубують під корінь вишневі дерева. Разом із садом під звуки сокири йде в небуття вірний Фірс — символ минулого «панського» життя. У суєті всі забули про нього. Нема кому взяти на себе особисту відповідальність за долю старого.

Раневська повернулася в Росію, а потрапила ніби в інший вимір — епоху первісного нагромадження капіталу, який давно минув на Заході. Але не тільки потяг — спізнилися усі вони. Потяг життя пішов у напрямку капіталізації, тобто вижимання «готівки» і «безготівкового» з усього, з чого їх тільки можна вижати. Утому числі і з беззахисної краси. Але відмовитися від неї і від минулого — все одно що відмовитися від рідної матері. Що і робить Яша, який мріє про закордон, — найогидніший персонаж п’єси. Не стільки за посадою, скільки за психологією. Він раб. А рабам непотрібна духовна пам’ять.

Людині, державі, історії без неї просто не обійтися.

Вишневий сад і символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»)

Перейти на головну сторінку розділу «Зарубіжна література. Чехов»

1. Характеристика образу Раневської («Вишневий сад», А. П. Чехов)

2. Характеристика образу героїв «Вишневого саду». Аналіз п’єси А. Чехова

3. Вишневий сад і символ духовної пам’яті (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»)

4. Характеристика другорядних героїв п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад» (Єпіходов, Яша, Фірс, Пищик)

5. Хто прав: Лопахін чи Петя Трофімов? Характеристика образів (За п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»)

6. Аналіз п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»

7. Аналіз п’єси «Вишневий сад» А. Чехова. Задум і сюжет

8. Хто винний у загибелі вишневого саду? Аналіз п’єси А. П. Чехова «Вишневий сад»

9. Дворянство і дворяни в п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»

10. Минуле, сьогодення і майбутнє (за п’єсою А. П. Чехова «Вишневий сад»). Аналіз твору

11. Зв’язок образів п’єси «Вишневий сад» із сучасністю. Аналіз твору

12. Майстерність Чехова як драматурга (за п’єсою «Вишневий сад»)

13. Пафос образу Лопахіна. Характеристика образу (за п’єсою А. Чехова «Вишневий сад»)

14. Драматургічні прийоми Чехова (за п’єсою «Вишневий сад»)

15. Порівняння персонажів та їх характеристика: Раневська, Гаєв і Лопахін

16. Новий тип драматичного конфлікту у п’єсі А. П. Чехова «Вишневий сад»

17. Проблема історичної долі Росії (за п’єсою А. Чехова «Вишневий сад»)

18. Проблема щастя у п’єсі А. Чехова «Вишневий сад»