ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    А хто б нам сказав про старовину,
    Про старовину, про бувальщину,
    Про того хоча б Іллю Муромця?
    У славетному місті Муромі,
    У селі було Карачаровім
    Жив собі Іван Тимофійович,
    Хлібороб, а з ним син укоханий,
    Ілля Муромець, син Іванович.
    Сидів сидячки Ілля Муромець,
    Ілля Муромець, хліборобський син,
    Сидів сидячки рівно тридцять літ.
    Раз пішов Іван Тимофійович,
    Його батечко, із матусею
    Поробитися по-селянському.
    Аж два старички йдуть, мандруючи,
    Під віконечко засувчастеє.
    Кажуть старички отакі слова:
    «Гей же ти єси, Іллє Муромцю,
    Іллє Муромцю, хліборобенко!
    Відчиняй навстіж нам ворітечка,
    Привітай калік в себе в домові,
    Принеси чого нам напитися!»
    Держить відповідь Ілля Муромець:
    «Гей же, старички ви мандровані!
    Рад би вас вітать в себе в домові,
    Принести чого вам напитися,
    Та не здужаю відчинить воріт,
    Сиджу сидячки рівно тридцять літ,
    Ані рук, ні ніг не порушую!»
    Кажуть старички знов мандровані:
    «Стань на ніженьки на швидкі, Іллє,
    Відчиняй навстіж ті ворітечка,
    Привітай калік в себе в домові!»
    Став на ніженьки на швидкі Ілля,
    Відчинив навстіж він ворітечка

    І вітав калік в себе в домові.
    От мандровані ввійшли старички,
    Вони хрест кладуть по-письменному,
    Віддають поклін по-ученому,
    Чарку питтячка ллють медового
    І частують ним Іллю Муромця.
    Хильнув питтячка вій медового —
    Горить полум’ям серце в витязя,
    Біле тіло все наче піт пройняв!
    Кажуть старички отакі слова:
    «Що прочув єси ти в собі, Іллє?»
    Чолом бив Ілля, поздоровкався:
    «Чую силоньку неабияку».
    Кажуть старички тут мандровані:
    «Будеш ти, Ілля, славним витязем,
    Смерть тобі в бою не написана:
    Сміло бийся, воюй, богатир лихий,
    А чи шибеник який трапиться;
    Не виходь лише зачіпатися
    З Святогором: це богатир такий,
    Що й землі невміць його вдержати;
    Богатир Самсон — з ним не зводься теж,
    Бо сім ангельських на нім волосів;
    Не борись із родом Микуловим,
    Бо коха його земля-матінка;
    На Вольгу не йди на Всеславича:
    Не потугою прибере тебе,—
    Мудрі хитрощі в нього знайдуться.
    Добувай коня богатирського:
    Вийди в поленько — чисте, просторе,
    Купи кращого там жеребчика
    Та постав його на три місяці,
    В стайні сип пшона біло-ярого;
    А мине доба — тих три місяці,—
    В сад жеребчика води три ночі,
    У трьох росах аж його викачай;
    Підведи до тину високого:
    Як жеребчик твій через тин почне
    Переплигувать і туди, й назад,
    Куди тільки хоч — скрізь на нім гасай,
    А носити він тебе здужає».

    Тут з-перед очей зникли старички,
    От пішов Ілля поробитися
    З батьком, з матір’ю по-селянському:
    Треба чистить ліс від недопалків:
    Він дуби-кряжі повирубував.
    В річку чисто всі повивалював
    Та й додомоньку повертається.
    Батька з матір’ю від міцного сну
    Встали, поглянули — полякалися:
    «Що за чудо се тут подіялось?
    Хто б оце зробив нам роботоньку?»
    Бачать — все без них вже управлено,
    Йдуть додомоньку та дивуються.
    Повернулися, а по хаті там
    Походжає скрізь Ілля Муромець.
    Запиталися: як він видужав?
    Розповів Ілля все батькам тоді…

    Переклад П. Грабовського

    ІЛЛЯ МУРОМЕЦЬ. ДАВНЬОРУСЬКІ БИЛИНИ. Скорочені твори з зарубіжної літератури, стислий виклад твору, шкільна програма

    Повернутися на сторінку Твори зарубіжної літери скорочено (шкільна програма)

    Комментарии закрыты.