Я поліг біля Ржева. ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Я поліг біля Ржева. ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ. Скорочені твори з зарубіжної літератури, стислий переказ, короткий виклад змісту

    Я поліг біля Ржева
    В безіменнім болоті,
    В п’ятій роті
    Сталева
    Вбила бомба в польоті.

    Били блиски сліпучі
    По передньому краю,
    Як в безодню із кручі
    Впав — і згадки немає.

    І на білому світі
    Наступила пітьма,
    Ні петлички-палички
    З гімнастьорки нема.

    Я — де корені силу
    Смокчуть в чорних гіллях,
    Я — де з хмаркою пилу
    Спіє жито в полях.

    Я — де щебет пташиний
    В вечори золоті,
    Я — де ваші машини
    Рвуть повітря в путі;

    Де травинку в травинку
    Річка трави пряде,
    Там, куди на поминки
    Навіть мати не йде.

    Полічіте, солдати,
    Скільки ночей назад
    Раптом вийшов на дати
    У бою Сталінград.

    Фронт горів з виднокраю,
    Мов на тілі рубці,
    Я поліг і не знаю:
    Чи у Ржеві бійці?

    А чи маєм удачі
    На середнім Дону?
    Дні останні гарячі,—
    Все було на кону.

    І невже то із танками
    Ворог вийшов за Дін,
    І хоча б то останками
    Аж до Волги йде він?

    Ні, неправда. До краю
    Він знеміг від атак.
    А інакше — не знаю,
    Навіть мертвому — як?

    І у мертвих, щоб знали,
    Є відрада одна:
    За Вітчизну ми впали,
    Та не впала вона.

    В пас потьмарились очі,
    Пломінь серця погас,
    На повірці щоночі
    Викликають не нас.

    Орденів не чіпляти,
    Що дала нам війна,
    Вам — життя все багате,
    Нам — відрада одна:

    Що пройшли всі маршрути
    За Вітчизну свою,
    Хай наш голос не чути,—
    Він із вами в бою.

    Ви повинні там, браття,
    Всі стоять, як стіна,
    Бо вже мертвих прокляття
    То покара страшна.

    Це нескорене слово
    Нам навіки дано,
    І за нами воно
    Ходить вічно, грозово.

    В мене мертве чоло
    Не прикрила могила,
    Всім, що потім було,
    Смерть мене обділила.

    Всім, що, може, давно
    Вам у звичці ясніє,
    Хай же буде воно
    Жити в нашій надії.

    Браття, може, там ви
    І не Дон загубили
    І в тилу у Москви
    Віддали свої сили.

    Там, де волзькі вали,
    Ви копали окопи
    І з боями дійшли
    До кордону Європи.

    Нам лиш знати б, узнать,
    Що була у тривозі
    Та останняя п’ядь
    На воєнній дорозі.

    П’ядь, що кожен їй рад,
    І якщо її збавить,
    То, ступивши назад,
    Ногу нікуди ставить.

    П’ядь у грозяний час,
    За якою вставала
    За плечима у нас
    Вічна кузня Урала.

    Може, селами тими
    Відступа людожер.
    Може, ви, побратими,
    Вже в Смоленську тепер?

    Може, в дні сніговиці
    Гинуть німці-вовки,
    Може, вже до границі
    Наші вийшли полки?

    Може… Тільки ж ви знаєте
    Заповіт наших прав!
    Хоч Берлін,— пам’ятаєте,—
    До Москви підступав.

    Браття, вами поборені
    Ті ворожі вали,
    Якби мертві, нескорені,
    Хоч би плакать могли!

    Щоб з гармат із «катюшиних»
    Залпи в грізну блакить
    Нас, німих і заглушених,
    Воскрешали на мить,

    О брати паші звірені,
    Лиш тоді б на війні
    Ваше щастя незміряне
    Ви пізнали б вповні.

    В тому щасті незмінена
    Й наша часточка є,
    В ньому, смертю зупинена,
    Віра й зненависть б’є.

    Наше все! Не лукавими
    Ми пройшли в боротьбі.
    Все дали й не сховали ми
    Анічого собі.

    Все на вас перечислено
    На віки, не на час,
    І не в докір для вас,
    Що в цім слові замислено.

    Браття, в лютій війні
    Ми різниці не знали:
    І живі, і що впали —
    Всі були нарівні.

    І ніхто перед нами
    Із живих не в боргу,
    Хто паш стяг між рядами
    Підхопив на снігу.

    Щоб за владу щасливу,
    За Радвладу свою,
    Кроком далі, можливо,
    Впасти в лютім бою.

    Я поліг біля Ржева,
    Кат грозить ще Москві.
    Де ви, воїни, де ви,
    Побратими живі?

    У містах вогнезорих,
    У сім’ї, у селі?
    В гарнізонах суворих
    Не на нашій землі?

    Земле, рідна без краю,
    Жив би — знав і чужу…
    Я вам жити бажаю,—
    Що я більше скажу?

    Завіщаю вам нині
    Всім у щасті прожить
    І своїй Батьківщині
    З честю вірно служить.

    Горювати — гордливо,
    Не хилить голови,
    Святкувать — не чванливо,
    Як повернетесь ви.

    Берегти її свято,
    Перемогу свою,
    В пам’ять воїна-брата,
    Що поліг у бою.

    Переклад А. Малишка

    Я поліг біля Ржева. ОЛЕКСАНДР ТВАРДОВСЬКИЙ. Скорочені твори з зарубіжної літератури, стислий переказ, короткий виклад змісту

    Повернутися на сторінку Твори зарубіжної літери скорочено (шкільна програма)

    Комментарии закрыты.