Чотири покоління людські. ІЗ «МЕТАМОРФОЗ». ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Чотири покоління людські. ІЗ «МЕТАМОРФОЗ». ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури, стислий переказ, короткий виклад змісту

    (І, в. 89-150)

    Перше поріддя було золоте: без бича і спонуки,
    З власної волі воно Правоту шанувало і Чесність.
    Кари і страху не знало. Погрозливе слово закону
    Ще не читалось на мідній таблиці, і люд не страшився
    Вирок почути судді, без суду й опіки безпечний.
    Сосни з гірських верховин ще не сходили в діл на потоки,
    Щоби легким кораблем незнані одвідати землі.
    Жодні надмор’я чужі не манили щасливого люду.
    Мури, глибокі рови не були ще для міст поясами;
    Проста сурма і покручений ріг не співали до бою;
    Меч і шолом не служили нікому. Без зброї, без війська
    Мирні народи жили в непорушнім і любім дозвіллі.
    Щедра земля самохіть, ще не знаючи пут обов’язку,
    Ралом не ткнута залізним, не зранена ще бороною,
    Гойний приносила дар, поживу, легку і корисну.
    Люди збирали тоді дику вишню й суниці по горах,
    Терен з залозистих віт, шовковиці ягоди стиглі
    Та жолуді, що зронило Юпітера 1 древо розлоге.
    Вічна стояла весна, і подувом ніжним зефіри 2
    Пестили цвіт луговий, що пишався і ріс, самосійний.
    Втім, і незораний лан половів — нахилявся хлібами,
    І, не лежавши в пару, наливав своє стигле колосся.
    Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки,
    І темнолисті дуби золотими точились медами.
    З того ж часу, як, заславши Сатурна 3 у Тартар 4 темничний,
    Владу Юпітер посів, то вже срібна пора та настала,
    Гірша від золота, але цінніша від темної міді.
    Владар новий сколотив цілорічну Сатурнову Весну,
    Літо додавши до неї, непевную Осінь і Зиму,
    І на чотири доби річний кругобіг поділивши.
    Вперше тоді затремтіло повітря від суші та спеки,
    І від холодних вітрів крижані позвисали бурульки.
    Вперше тоді знадобились оселі; оселі знайшлися
    В сховах печер, у кущах верболозу, поплетених ликом.
    Вперше Церериним 5 зерном засіяно ниву родючу
    І під ярмом заревла-застогнала покірна худоба.
    Третя доба — мідяна — за срібною хутко настала;
    Люд войовничий, суворої вдачі, до зброї охочий,
    Але ж іще не злочинний. Остання порода — залізна.
    Тож як настала доба найгіршої тої породи,
    Зразу ж з’явилася Кривда, минулися Чесність і Правда;
    Хитрість, Брехня і Шдступство посіли їх місце спустіле;
    Зрада прийшла і Насильство, жадоба на гроші і статки;
    Виплив на море плавець, хоч на вітрі ще був безпорадний.
    Сосни, що досі по горах шпилястих росли безтурботно,
    Нині по хвилі незнаній помчали в світи кораблями.
    Землю, що спільна була, як повітря, як сонячне сяйво,
    Нині пройшов землемір, обніжки і межі поклавши.
    Стали від неї тепер вимагати не тільки ужинків,
    Але й скарбів, що від людського ока вона приховала.
    В надра, в глибини підземні ідуть; від стігійської хвилі 6
    Видобувають скарби, усякого лиха початок;
    Вийшло залізо на світ і Золото, ще шкідливіше,
    Вийшла на люди Війна, що живиться ними й лютує,
    В хижих, кривавих руках брязкучу стискаючи зброю.
    Люд животіє з грабунку, на зятя не звіриться тесть вже,
    Гість на господаря також — і братня любов потьмарилась;
    Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку.
    Мачухи зводять дітей смертельно-блідим аконітом;
    Син нетерплячий про батькову смерть дізнається в ворожки.
    Никне Побожність і Віра, і діва небесна Астрея 7
    Землю, сплямовану кров’ю,— остання з богів — покидає.

    1 — Юпітер— в римлян бог неба, цар богів, ототожнювався з грец. Зевсом. Священне дерево Юпітера — дуб.
    2 — Зефір — бог західного вітру.
    3 — Сатурн— один із найданіших римських богів; грецький Кронос.
    4 — Тартар — інколи ототожнювався з Аїдом; найглибше і найпохмурніше місце в підземному царстві.
    5 — Церера — богиня збіжжя у римлян; Церерине зерно — хлібне зерно.
    6 — Хвилі Стіксу — ріки в підземному царстві.
    7 — Астрея — в греків богиня Справедливості, що жила поміж щасливих людей золотого віку. Потім людська зіпсованість змусила Астрею лишити землю і вознестись на небо, де вона стала сузір’ям Діви.

    Чотири покоління людські. ІЗ «МЕТАМОРФОЗ». ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури, стислий переказ, короткий виклад змісту

    Повернутися на сторінку Твори зарубіжної літери скорочено (шкільна програма)

    Комментарии закрыты.