СМЕРТЬ МАТЕРІ ЮГОВИЧІВ. СЕРБСЬКА НАРОДНА БАЛАДА. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    СМЕРТЬ МАТЕРІ ЮГОВИЧІВ. СЕРБСЬКА НАРОДНА БАЛАДА. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Милий Боже, що за дивне диво!
    Ой зібралось військо на Косові,
    А в тім війську Юговичів дев’ять*,
    А десятий Юг-Богдан поважний.
    Молить Бога Юговичів мати,
    Щоб він дав їй очі соколині
    Та ще й білі крила лебедині,
    Пролетіти на Косове рівне
    І побачить Юговичів дев’ять,
    Десятого — батька Юг-Богдана.
    Як молила, вимолила в Бога:
    Дав їй Бог і очі соколині,
    Дав їй Бог і крила лебедині.
    Тож вона майнула на Косове,
    Бачить мертвих Юговичів дев’ять,
    Десятого — батька Юг-Богдана;
    Дев’ять там списів у землю вбито,
    Що сидить на кожнім ясен сокіл,
    Що стоїть при кожнім кінь юнацький,
    А лежить при кожнім лев прелютий**.
    Заіржали дев’ять добрих коней,
    Заревіли дев’ять лютих левів,
    Дев’ять соколів заклекотали…
    Та тверде старенька мала серце
    І сльози гіркої не зронила,
    Узяла всіх дев’ять добрих коней,
    Узяла всіх дев’ять лютих левів,
    Узяла і соколів тих дев’ять.
    Повернулася у дім свій білий.
    Іздалека невістки пізнали,
    Зустрічати вибігли свекруху,—
    Дев’ять удовиць тут закувало,
    Заридало дев’ять тут сиріток,
    Ще й заржало дев’ять добрих коней,
    Заревіло дев’ять лютих левів.
    Дев’ять соколів залкекотало.
    Та тверде старенька мала серце
    І сльози гіркої не зронила.
    А як північ уночі настала,
    Заіржав Дем’янів кінь буланий,
    Запитала мати у невістки:
    «Невістонько, Дем’янова мила!
    Чом заржав Дем’янів кінь буланий!
    Чи він хоче білої пшениці,
    Чи води він прагне із Звечана***!»
    Відказала Дем’янова жінка:

    «Ой, свекрухо, Дем’янова пене!
    Він не хоче білої пшениці,
    Ні води не прагне із Звечана,
    Та його Дем’ян так призвичаїв,
    Що овес до півночі жує він,
    А опівночі руша в дорогу.
    Тож сумує за своїм він паном,
    Що до нього довго не приходить».
    Та тверде старенька мала серце
    І сльози гіркої не зронила.
    Вранці, як на світ благословилось,
    Прилетіли два ворони-круки,
    Що в крові їм крила по рамена,
    Що із дзьобів біла піна капле.
    А несуть вони юнацьку руку,
    Золота на тій руці обручка,—
    Кинули вони ту руку нені.
    Взяла руку Юговичів мати,
    Обернула, глянула на неї,
    Підклика Дем’янову дружину:
    «Невістонько, Дем’янова мила!
    Пізнаєш ти руку цю юнацьку?»
    Відказала Дем’янова жінка:
    «Ой, свекрухо, Дем’янова мати!
    Ця правиця нашого Дем’яна,
    Я пізнала золоту обручку,
    Що дала Дем’янові при шлюбі».
    Взяла мати Дем’янову руку,
    Обернула, глянула на неї;
    До руки промовила тихенько:
    «Ручко мила, грушко недоспіла!
    Де зросла ти, де тебе зірвали?
    А зросла ти у мені на лоні,
    А зірвали на Косові рівнім!»
    Серце тут напружилося в неї,
    З болю серце в неї розірвалось
    По синах по дев’ятьох із горя,
    По десятім Юг-Богдані сивім.

    * Число 9 є типовим для фольклору.
    ** У слов’янському фольклорі витязі часто зображуються у супроводі соколів та гончаків. У даному випадку образ лютих левів замість гончаків символізує військову доблесть братів Юговичів.
    *** Звечан — у пісні річка неподалік Косового поля. Насправді такої річки не існує, таку назву має місто поблизу Косова.

    Переклад М. Рильського

    СМЕРТЬ МАТЕРІ ЮГОВИЧІВ. СЕРБСЬКА НАРОДНА БАЛАДА. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Повернутися на сторінку Твори зарубіжної літери скорочено (шкільна програма)

    Комментарии закрыты.