ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК. РОБЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК. РОБЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Із вересового квіту
    Пикти 1 варили давно
    Трунок за мед солодший,
    Міцніший за вино.
    Варили і випивали
    Той чарівний напій
    І в тёмрявих підземеллях 2
    Долі раділи своїй.
    Та ось володар шотландський –
    Жахались його вороги! —
    Пішов на пиктів оружно,
    Щоб знищити їх до ноги.
    Він гнав їх, неначе ланей,
    По вересових горбах,
    Мчав по тілах спогорда,
    Сіяв і смерть, і жах.
    І знову настало літо,
    Верес ізнов червонів,
    Та трунок медовий варити
    Вже більше ніхто не вмів.
    В могилах, немов дитячих 3,
    На кожній червоній горі
    Лежали під квітом червоним
    Поснулі навік броварі 4.
    їхав король шотландський
    По вересовій землі:
    Дзинчали завзято бджоли,
    Курликали журавлі.
    Та був можновладець похмурий
    Думу він думав свою:
    «Владар вересового краю —
    Чом з вересу трунку не п’ю?»
    Раптом васал королівський
    Натрапив на дивний схов:
    В розколині між камінням
    Двох броварів знайшов.
    Витягли бідних пиктів
    Миттю на білий світ —
    Батька старого і сина,
    Хлопця отрочих літ 5.
    Дивився король на бранців,
    Сидячи у сідлі;
    Мовчки дивились на нього
    Ті броварі малі.

    Король наказав їх поставить
    На кручі й мовив: — Старий,
    Ти сина й себе порятуєш,
    Лиш тайну трунку відкрий.
    Глянули вниз і вгору
    Батько старий і син:
    Довкола — червоний верес,
    Під ними клекіт пучин.
    І пикта голос тоненький
    Почув шотландський король:
    — Два слова лише, володарю,
    Тобі сказати дозволь!
    Старість життя цінує.
    Щоб жити, я все зроблю
    І тайну трунку відкрию,—
    Так він сказав королю.
    Немов горобчик цвірінькав,
    Мова лилась дзвінка:
    — Відкрив би тобі таємницю,
    Боюся лише синка.
    Смерть його не лякає,
    Життя не цінує він.
    Не смію я честь продавати,
    Як в очі дивиться син.
    Зв’яжіть його міцно, владарю,
    І киньте в кипучі нурти,
    І я таємницю відкрию,
    Що клявся повік берегти.
    І хлопця скрутили міцно,
    І дужий вояк розгойдав
    Мале, мов дитяче, тіло
    І в буруни послав.
    Крик бідолахи останній
    Поглинули хвилі злі.
    А батько стояв на кручі —
    Останній пикт на землі.
    — Владарю, казав я правду:
    Від сина чекав я біди.
    Не вірив у мужність хлопця,
    Який ще не мав бороди.
    Мене ж не злякає тортура,
    Смерть мені не страшна,
    І вересового трунку
    Зі мною помре таїна!

    1 Пикти — давні племена, що населяли територію Шотландії. У IX столітті вони були завойовані скоттами (кельтськими племенами давніх Ірландії та Шотландії). Історично пикти не були винищені, а змішалися із завойовниками.
    2 У давніх легендах розповідається, що пикти жили у норах або печерах.
    3 Вважалося, що пикти були надзвичайно маленькими на зріст.
    4 Бровар — пивовар.
    5 Тобто підлітка.

    Переклад Є. Крижевича

    ВЕРЕСОВИЙ ТРУНОК. РОБЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН. Скорочені твори з зарубіжної літератури

    Повернутися на сторінку Твори зарубіжної літери скорочено (шкільна програма)

    Комментарии закрыты.