Зозуля (Віщунка, Віщуха). Слов’янська міфологія

    Зозуля (Віщунка, Віщуха). Слов’янська міфологія

    Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології. За поетичною уявою давніх українців, Зозуля, походить від жінки, що вбила свого чоловіка (в легенді відбилась конфліктність переходу від матріархату до патріархату), за що й була заклята Родом чи Перуном — ніколи не мати подружньої пари й вічно жити одиначкою (За М. Кожухар-Плачиндою).
    Міф про 3озулю має багато варіантів у всіх індоєвропейських народів, які походять від протоукраїнців — оріїв. 3озуля — птиця-віщунка. Пророкує весну і літо, а також — кількість літ життя тому, хто питає в неї про це. Буває і злою віщухою (наприклад, коли 3озуля тричі прокує над хатою — помре господар і т. п.)

    Інший варіант викладу

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Лісовик (лісовий, лісун, лісник) — дух лісу в слов’янській міфології. Мешкає лісовик в кожному лісі, особливо любить ялинкові.

    Літник — божество теплих літніх вітрів. Син Стрибога.

    Луговий (луговичок, щучник) — в слов’янській міфології, дух лугів, дитина польовика, маленький зелений чоловічок в одязі з трави, допомагає косити трави під час сінокосу.

    Люб — дух-охоронець шлюбного ложа. Видавався большевухим, волохатим, золотоволосим котом із стеблом стрілолисту в зубах. Люба слід було всіляко ублажати, щоб він відганяв від спальні Нелюба — такого ж кота, тільки чорного і злісного, з гілкою блекоти в роті.

    Зозуля (Віщунка, Віщуха). Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.