МІФ «ДАЖБОГ І ЖИВА». Слов’янська міфологія

    МІФ «ДАЖБОГ І ЖИВА». Слов’янська міфологія

    А Сокіл-Род сидить на вершечку Дуба-Стародуба, думу думає. І зніс він золотий жолудь і золоте зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі своїй та полити Живою Водою.
    Посадив Білобог золотий жолудь та золоте зернятко, полив Живою Водою. І диво сталося: з жолудя золотого виріс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайної вроди юнак, що спав міцним сном. А з золотого зернятка виріс великий житній колос, вершиною його була надзвичайної вроди дівчина, що спала міцним сном.
    І повелів Сокіл-Род побризкати юнака і дівчину Живою Водою та привести їх у Вирій. І зробив так Білобог.
    І сказав Сокіл юнакові: «Ти є Дажбог, будеш Землю засаджувати лісами та гаями».

    І сказав Сокіл дівчині: «Ти є Жива. Богиня злаків. Тобто — богиня Життя. Будеш Землю засівати житом-пшеницею».
    І сказав Сокіл обом, Дажбогові й Живі: «Ви є чоловік і жінка. І зачнете ви рід людський. Вкусіть молодильні яблука і скупайтеся в Живій Воді».
    Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука і стали безсмертними. Скупалися вони в Живій Воді і стали вічно молодими.
    І сказав Сокіл-Род: «Ідіть на Землю і робіть своє».
    І пішли Дажбог та Жива на Землю, і зачали вони рід людський.
    Тоді вкрив Дажбог Землю лісами, гаями, байраками.
    Тоді засіяла Жива Землю житом, пшеницею та всякою пашницею.
    Але нічого не росло і не родило на Землі без світла й без тепла. В пітьмі бродили люди — Дажбогові діти, й мали вони сконати від голоду й холоду. І запитували вони богів: «Навіщо ви нас на світ народили?»

    МІФ «ДАЖБОГ І ЖИВА». Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.