Жицень — бог осені. Слов’янська міфологія

    Жицень — бог осені. Слов’янська міфологія

    Жицень — бог осені та осінніх робіт у давніх українців (згодом і в білорусів). Зображувався у вигляді низенького, худорлявого чоловіка з суворим виразом обличчя, з трьома очима та розкуйовдженим волоссям на голові. Він ходить, згідно з легендою, нивами та городами і слідкує, чи старанно збирають урожай. Карає ледачих та неохайних. Зерно-падалицю утоплює в землю, щоб воно не розвіялося, проросло. Образ Жиценя наявний і досі в білоруському фольклорі, зокрема в примовках: «Жицень хлеба дав», «Барджей на жицнє, калі в засіки хліба не притне» та ін. (За О. Афанасьєвим).

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Лада  — слов’янська богиня любові і краси. Лада-Берегиня, Світла Богородиця і Велика Мати Божа, жіноча іпостась Сварога у Яв’єму світі, Закон Вселенської Любові і Милосердя, дружина Білбога, Богиня краси, любові і одружень, тому раніше весільний змова називалася «ладини». Лада — Велика богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт.

    Мара двулика (Макош, Кошмара)— язичницька богиня слов’ян, яка пряде нитку долі. Представлялася пізніше як домовий дух в образі жінки з великою головою і довгими руками, яка пряде ночами в хаті.

    Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті.

    Мариця — Мара Водна Цариця, Матінка-водиця, Богова Сестричка, Природна Сила Всесвіту.

    Жицень — бог осені. Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.