Зевана — дух-покровителька звірів і мисливців. Слов’янська міфологія
Зевана (Девана, Діана) — дух-покровителька звірів і мисливців, одягнута в звірині шкури.
Девану давні слов’яни представляли у вигляді красуні, одягненої у багату кунячу шубу, облямовану білкою, з натягнутим луком і стрілами. Замість опанчі (верхнього одягу) накинута ведмежа шкура, а голова звіра була шапкою. Біля ніг прекрасної богині Девани лежала рогатина, з якою ходять на ведмедя, і ніж. Вона опікала лісових звірів, вчила їх уникати небезпеки, переносити суворі зими.
Зевану шанували мисливці і звіролови, благаючи її про удачу, а у вдячність приносили в її святилище частину своєї здобичі. Саме вона посилала удачу мисливцям, допомагаючи їм перемагати в сутичці з ведмедем або вовками.
Своєю пристрастю полювати саме в місячні ночі Зевана частково нагадує грецьку Артеміду, богиню полювання.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Чудинко — те саме, що й Кікімора, втілення злого начала. Погані люди закладають його у вигляді маленької ганчіркової або дерев’яної ляльки під колоду будинку під час будівництва.
Чудь білоока — давній народ, який населяв північ Східної Європи до часу російського заселення. Чудь зображається як дикий народ («білоокі племена»), який жив грабіжництвом, іноді як велетні (на місці битв з Чуддю знаходять величезні кістки) і людоїди.
Шишига (або Лешенька) — маленька горбата істота жіночої статі в російському фольклорі, живе в очеретах, віддає перевагу дрібним річкам і водоймам.
Шутовка — водяна діва в міфології російської півночі. Всяка водяниця колись була дівчиною, але або сама потонула, ненавмисно, або була занапащена чиєюсь злою волею.
Зевана — дух-покровителька звірів і мисливців. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія