Зеркалиця — дух дзеркал. Слов’янська міфологія
Зеркалиця — дух дзеркал і відображень, здатний відчинити двері в інший світ і реальність.
Дзеркалиця — душа дзеркала, його мешканка і володарка. Дзеркалиця живе у тому світі відображень, який міняється всякий раз з відбиваною картиною. Дзеркалиця незрима ні для кого, вона взагалі не має певного вигляду: те, що бачить перед собою Дзеркалиця, такий вид вона і приймає. Дзеркалиця прив’язується до місця свого мешкання так само міцно, як і домовий: вона любить дивитися на знайомі обличчя, знайомі предмети. Коли усі сплять, безсонна Дзеркалиця іноді бавиться тим, що показує сама собі усе, що їй за день запам’яталося, тому досвідчені люди не радять дивитися вночі в дзеркало: мало що там можна побачити! Дзеркалиця живе у потойбічному світі, а тому відає майбутнє. Вона охоче готова його передбачити, але тут існує для неї надто багато заборон, а тому Дзеркалиця може тільки відкрити судженого дівиці в ніч святочних ворожінь або напророкувати долю немовляті… чим злякає його якщо не до смерті, то вже точно до падучої. Тому і не можна ні в якому разі показувати дитину в дзеркалі. Якщо у будинку хтось помирає, Дзеркалиця страшно турбується, сумує і зве до себе зниклого: показує його обличчя в дзеркалі, як би принаджуючи до себе. Душа покійника, яка перші три дні не покидає свого колишнього житла, також не проти явити свій вигляд і відбитися в дзеркалі. Ненавмисно побачити таке може будь-який інший мешканець будинку. Тут треба не померти від страху! Тому й існує звичай завішувати дзеркало хусткою, коли у будинку покійник.
Дзеркалиця не любить нечистої сили і не бажає приймати її вигляд, тому домові, кікімора, вострухи та інші нечистики, а також привиди в дзеркалі не відбиваються. Якщо це все-таки відбувається, значить, Дзеркалиця потрапила в повну владу чаклуна і зробилася ворожа людям. Якщо в кімнатах декілька дзеркал, володарки їх ревнують хазяїв одна до одної і намагаються суперницю зіпсувати, насилаючи на неї погибель на свій надприродний, невідомий людям манер. Тоді дзеркала тьмяніють, тріскаються, спотворюють зображення.
Найбільша радість для Дзеркалиці — це коли її люстерко пускає сонячних зайчиків. У ту коротку мить, поки сонечко дивиться в дзеркало, його мешканка покидає свої межі, виривається на свободу в наш світ і, зробившись як би частиною денного світила, встигає оглянути безмірну далечінь землі і Всесвіту, а потім повертається у своє дзеркало освіженою, оновленою і щасливою.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Ховала — істота з дванадцятьма очима, розташованими як би на невидимому обручі навколо голови.
Черевуха — міфічна потвора, що несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів.
Чорт (Нечистий, Дідько, Біс. Диявол, Сатана, Щезник, Той, Злий) — один з найрозповсюдженіших негативних персонажів давньої української міфології та демонології християнської доби.
Чудинко — те саме, що й Кікімора, втілення злого начала. Погані люди закладають його у вигляді маленької ганчіркової або дерев’яної ляльки під колоду будинку під час будівництва.
Зеркалиця — дух дзеркал. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія