Желя і Журба — духи похоронного обряду. Слов’янська міфологія
Желя (Журба) і Журба (Карна) — духи похоронного обряду, вічно сумні сестри, супроводжуючі всяку людину на підступах до потойбічного світу. Їх доля — гіркі сльози над померлими і вбитими і безмежна жалість до мертвих. Під час битв вони обертаються на птахів і літають над полем битви, оповіщаючи, кому бути загиблим.
Карна (Карина, Карунья)— уособлення печалі. 13 вересня День Богині Карни. Вона відповідає за переродження душ у Яв’єму світі, які не виконали свого обов’язку.
Божество похоронного обряду, сестра Желі, богиня печалі, сліз і жалю, богиня-плакальниця у давніх слов’ян. Якщо воїн загинув далеко від будинку, першою оплакує його Карна. За переказами, над мертвим полем битви ночами чутний плач, схлипування. Це богиня Карна в чорному довгому одязі виконує важку жіночу повинність за усіх дружин і матерів.
Давньоруське «карити» — оплакувати. Ця богиня плаче за тими мертвими, які стояли на стежці божій і померли.
Карна і Желя — дві вічно сумні сестри, супроводжуючі всяку людину в її перших підступах до потойбічного світу. Ім’я Карни пов’язане із словами «кара», тобто покарання, і «карити» оплакувати, ну а ім’я Жели — зі словом «жалість». Горе виділяється Желей з вогняного рогу, але воно тихе, покірливе, тоді як Карна голосно стогне, дряпає собі щоки, рве волосся. Сестри ці — віковічні плакальниці, божества похоронного обряду: Карна — уособлення печалі, Желя — безмежного співчуття. Ці дві скорботні діви, немов чорні, зловісні птахи, летять услід за всяким військом, що виступило в похід, проте багата пожива не приносить їм ні щастя, ні достатку. Їх доля — гіркі сльози над убитими, безмежна жалість до людей, які померли, — адже не даремно в давнину кладовище називалося «жальник».
Небесна Богиня-покровителька усіх нових народжень і людських перевтілень. Від імені Богині з’явилися слова, що збереглися до наших днів: інкарнація, реінкарнація. Вона дарує право кожній людині позбавитися від зроблених у своєму житті помилок, непристойних вчинків і виконати своє призначення, уготоване Вищим Богом Родом.
На столі в ніч Карни залишають кутю заупокійну (каша пшенична з родзинками або медом), а в дворах будинків палять вогнища, біля яких гріються душі предків.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Посох (палиця) — один із основних атрибутів учасників різних обрядів, у т.ч. ритуальних обходів (колядників, полазника, кукерів та ін.), демонів; аналогічний жезлу, палиці, лозині, гілці, а також деяким предметам домашнього начиння (коцюбі, рогачу, помелу, лопаті).
Ржаниця (Ржиця) — подібність Полудниці, тільки живе вона в житі. Із злісних мотивів може сплести декілька стебел жита, і тоді поле вважається проклятим.
Русалки (Мавки, Лоскітниці) — водяні божества. За народними уявленнями, Русалки — жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців).
Желя і Журба — духи похоронного обряду. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія