Волос (Велес) — бог худоби. Слов’янська міфологія
Волос (Велес) — бог худоби, чередників та музик. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися «хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали». Лише в бронзовому віці, як довів Б. Рибаков, Волос-Ведмідь став богом худоби.
За легендами, Волос — опікун усього тваринного світу, він поріднив людину і тварину, привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх в плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м’ясо та шкуру. З розвитком скотарства Волос став одним із найголовніших богів. Його ім’я зустрічається в клятві русів грекам 945 р.: «Клянусь богом, у якого вірую, Перуном і Волосом, богом худоби». Опікав, за повір’ям, волхвів, навчаючи їх лікувати худобу; навчав також чередників грати на сопілці, мав синів — Велетів тощо. За легендою, Боян — великий співець землі Руської — є онуком Волоса (Про це згадується в «Слові о полку Ігоревім»).
Зображався Волос із сопілкою в руках (сопілка миру). За легендою, коли між полянами і древлянами зчинилася кривава січа «за межу» (побоїще не міг зупинити навіть Перун зі своїми блискавками), з’явився Волос і заграв на сопілці. Гра була такою чарівною, що воїни обох сторін опустили мечі й побраталися.
Там, де в Києві на Подолі стояло велике капище Волоса, нині пролягає старовинна вулиця Волоська.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Вазила — дух-покровитель коней, подібність дворового.
Василіск — цар-змій, чудовисько з головою півня, очима жаби, крилами кажана і тілом дракона. Від його погляду кам’яніє усе живе, а від дихання в’януть трави і никнуть дерева.
Велетень — персонаж слов’янської міфології. Велетень відрізнявся величезним зростом (міг взяти на долоню орача з упряжкою) і силою (кидав камені величиною з млинове жорно) і т. п.
Веретено — знаряддя прядіння, що наділяється магічними властивостями.
Волос (Велес) — бог худоби. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія