Волхви — давньоукраїнські жерці. Слов’янська міфологія
Волхви — давньоукраїнські жерці, служителі язичницького релігійного культу. Носії давньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва тощо. Володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською та ін. Волхви сприяли розвитку торгівлі, ремесел, налагодженню дипломатичних стосунків давніх українців із сусідніми народами.
Волхви дбали про духовний рівень давніх українців, будівництво капищ та дотримання язичницького календаря, охорону священних лісів, гаїв, рік. Першофілософи цивілізованого світу. Створили вчення про Деміурга — Першотворця землі і всього навколишнього світу — пришельця з далеких галактик.
Творці давнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток (трипільська, «Іванове письмо», «буквиця» та ін.). Автори «Велесової книги», Аскольдового літопису.
Ще за трипільської доби (IV тис. до н. е.) Волхви створили демографічну концепцію, котра не дозволяла перенаселяти наддніпрянські регіони, де мешкали багатодітні племена й родини. Внаслідок цього Волхви щотрироки влаштовували жеребкування, за допомогою якого формувалися молоді общини переселенців «на нові землі». Так під проводом Волхвів давньоукраїнські племена й общини заселяли Індію, Месопотамію, Малу Азію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, о. Кріт, Західну Європу. Волхви сприяли повній колонізації Балкан.
Володіли секретом довголіття та лікування травами, що оберігало давніх українців до 988 р. від епідемій і хвороб. Створили астрологічну медицину (лікування людини з урахуванням планет і зірок тощо), знання з якої були втрачені після 988 р.
Волхви повсякчас і суворо дбали про дотримання законів Віча.
Про Волхвів вперше згадано в Біблії (Новий Завіт). З 988 р. Волхви зазнають фізичного знищення, всілякого гоніння й переслідувань. Очолювали антифеодальні народні виступи з метою обмежити монархічну владу князів, відродити владу віча та язичницьку віру. Повстання Волхвів жорстоко придушувалися (Суздальське повстання 1024 р., Київське повстання 1068—1069 рр. та ін.).
З винищенням Волхвів були втрачені наукові знання українців з національної історії, культури, космології, міфології, філософії, народної медицини, екології, технології ряду ремесел тощо. 988 р. став початком екологічної та демографічної кризи на Україні (За Л. Силенком та П. Трощиним).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Алатир — священний «живий» камінь, що лежить у Вирії під «першодеревом світу» Прадубом.
Алконост — дивовижна птиця, мешканка Вирію — слов’янського раю.
Арись-Поле — один із найдревніших образів слов’янської міфології. Казковий сюжет про матір-рись був навіть поширеніший, ніж мотив утоплої красуні і перетворення її на рибу або русалку.
Асилки (осилки, велети) — в східнослов’янській міфології велетні-багатирі. Жили у давні часи, за деякими міфами, створювали річки, споруджували кручі і тому подібне.
Волхви — давньоукраїнські жерці. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія