Огонь (Вогонь). Слов’янська міфологія

    Огонь (Вогонь). Слов’янська міфологія

    Огонь (Вогонь)
    1. За найдавнішими космологічними поглядами давніх українців — первісна матерія чоловічої статі, що, поєднавшись з Даною, утворила Любов, Землю та всі речі на ній (За Я. Головацьким).
    2. Стихія, що її з давніх-давен українці обожнювали. Огонь вважався живою, вічно голодною та очищувальною силою. За повір’ям, Огонь — це багатство, тому не можна було давати його з дому, аби не обідніла родина. В капищах служителі язичницького культу (огнищани) утримували вічний вогонь як знак постійного доброго зв’язку з богами та безперервності життя й добробуту роду, племені тощо, застосовувався під час весільного обряду: молоді, взявши шлюб, переступали підпалені снопи пшениці й жита або перестрибували через вогонь, щоб у життя йти чистими й багатими. Огонь використовувався в лікувальних цілях (напр., коли боліла голова, мили її водою, в яку кидали жаринки, примовляючи: «Креши вогню, жени біду» та ін.) (За О. Афанасьєвим).

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Цмок (Змок) — бог хатнього добробуту, родинного вогнища у давніх українців, згодом у білорусів.

    Числобог (Час, Хрон, Хронос, Хорон, Дихання Сварога) — він є там, де є будь-яке Суще. Числобог — бог лічби (математики).

    Чорнобог (Чорнобоже, Темновит, Мор, Морок, Пітьма) – закутий в міцну броню, з обличчям, сповненим люті, Верховний Бог-утримувач світу Наві, чоловіча іпостась Сварога у Світі Наві і Закон Всесвіту Нав’єго світу. Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла.

    Огонь (Вогонь). Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.