Водяниця. Слов’янська міфологія
Водяниця — дуже давній міфологічний образ. Водяна-водяниця — мешканка річкових вод. Є ще моряни — ті, які живуть у морі.
Всяка водяниця колись була дівчиною, але або сама потонула ненавмисно, або була занапащена чиєюсь злою волею.
Тільки ночами виходять вони на береги, катаються на млиновому колесі (як і сам водяний, вони пристрасно люблять і цю забаву, і взагалі млина і мірошників), сидять на бережку, розчісуючи своє прекрасне довге волосся гребенем з щучого хребта. Такий гребінь має чарівну силу: причісуючись, водяниця може напустити цілу річку води і навіть затопити село, жителі якого її якось прогнівили.
На вигляд водяниці — усі неземні красуні, навіть якщо не були такими за життя. Тільки вони надзвичайно бліді і здаються прозорими.
Житло водяних дів (гнізда з соломи і пір’я) побудовано у вирах і глибоких улоговинах, а також під річковими порогами. Але деякі красуні, які подружилися з водяними царями, мешкають в розкішних палацах з кришталю і бурштину.
Звичайно, улюблена забава водяниць — шкодити людям. Деякі взагалі викликають людей на розмову і топлять їх за кепкування над швидкістю течії або шириною річки, в якій живуть. Але частіше вони просто плутають сіті рибалок, чіпляючи за траву або корчі, допомагають водяному ламати греблі і рушити мости.
Водяниці-Моряни, зазвичай велетки, підіймаючись у бурю з хвиль, гойдають кораблі так, що ті перевертаються. Іноді на мостах або на млинах водяниці нападають на людей, намагаючись потягнути їх під воду. Знесилити таку злу діву можна, видерши у неї якомога більше волосся.
Водяниці-моряни споріднені з античними сиренами. Вони таяться у прибережних скелях, так що їх довге волосся можна прийняти за морську піну, і варто кораблю підійти ближче до небезпечних рифів, моряни висовуються з хвиль. Переляканий рульовий втрачає голову, корабель збивається з курсу, стає іграшкою бурхливих хвиль, а матроси опиняються у воді, де їх очікують моряни.
Мало кому вдається піти від цих згубних обіймів. Тягнуть вони наймолодших і красивих моряків на морське дно, а інших просто топлять без розбору.
Говорять, їх кохані теж стають мешканцями підводного царства і навіть часом підіймаються на поверхню води, щоб збити зі шляху новий корабель і згубити інших моряків.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Симаргл — бог вогню. Один з найголовніших персонажів міфології.
Сівер (Сіверко) — бог холодних північних вітрів, син Стрибога. Зображувався у вигляді білявого похмурого юнака.
Слава — богиня воєнної перемоги та мисливської удачі.
Водяниця. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія