Верліока — казкове чудовисько. Слов’янська міфологія

    Верліока — казкове чудовисько. Слов’янська міфологія

    Верліока — казкове чудовисько, яке мешкає в глухому лісі, руйнівник і винищувач усього живого. Зустрічається в російському, українському і білоруському фольклорі.
    Опис Верліоки досить традиційний для казки. Говориться, що він «ростом високий, з Одним оком, в плечах пів-аршина, на голові щетина, на костур спирається, сам страшно посміхається». Цей опис співпадає із зображеннями деяких персонажів дитячих страшилок.
    В образі Верліоки виразно видно риси чарівника-велетня. Він руйнує усе навколо себе, вбиває кожного зустрічного. Після загибелі Верліоки дія злого чаклунства припиняється, і воскресають усі, кого він убив. Для боротьби з лиходієм об’єднуються люди (дід), тварини (селезень) і предмети (жолудь, мотузка).
    У XX ст. образ був творчо перероблений, і Верліока став героєм однойменної казкової повісті Каверіна. Деякі дослідники визначають її жанр як фентезі, засновуючи своє судження багато в чому саме на міфологічному походженні образу.

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Злебог — у західних слов’ян бог вічної муки, яка чекає в Пеклі негідників, злодіїв, вбивць, лиходіїв після смерті.

    Золота баба — давня богиня тиші і спокою, домашнього благополуччя. Повитухи, допомагаючи молодушкам звільнитися від тягаря, шанували її як свою покровительку, та і всяка жінка не нехтувала її порадою.

    Зюзя — бог зими у давніх українців, згодом у білорусів.

    Верліока — казкове чудовисько. Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.