Василіск — цар-змій. Слов’янська міфологія
Василіск — цар-змій, чудовисько з головою півня, очима жаби, крилами кажана і тілом дракона. Від його погляду кам’яніє усе живе, а від дихання в’януть трави і никнуть дерева.
Василіск народжується з яйця, знесеного семирічним чорним півнем (у деяких джерелах з яйця, що висиділа жаба) в теплу гнойову кучу.
Чорний півень — похмура хмара; у весняну пору після семи зимових місяців, що називаються в народних переказах роками, являється з неї яйце-сонце, і в той же час дією сонячного тепла зароджується грозовий змій.
Походячи від півня, Василіск і гине від нього: як скоро зачує він крик півня, одразу помирає, тобто демонічний змій-хмара помирає в грозі, коли небесний півень заводить свою громову пісню. За переказами, якщо Василіск побачить своє відображення в дзеркалі, він помре.
Житлом Василісків є печери, вони ж — його джерело живлення, оскільки живляться вони тільки камінням. Покидати свій притулок він може тільки вночі, оскільки не переносить крику півня. І ще він побоюється єдинорогів, тому як ті занадто «чисті» тварини.
Образ заворожуючого поглядом василіска (розвинутий своєрідною асоціативною грою: василіск — василісковий — волошковий) знайшов відображення в уявленнях селян про особливі якості волошкового кольору — заворожливого, всепроникного, «бездонного». Відповідно, виявилися пов’язаними Василіск і волошки: на Василісків день (4 червня) заборонялося орати і сіяти — з побоювання, що в полі виростуть одні волошки.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Хованець (Годованець, Вихованок) — в слов’янській демонології дух, який збагачує хазяїна. Хованець уявляється у вигляді маленького хлопчика або курчати.
Чур — у наших предків-язичників був божеством не найвищого рангу, проте ім’я його досі всюди знають і вшановують. Він вважався покровителем і зберігачем меж поземельних володінь.
Шиши (Шишкар) — дух статевої сили. Часто Шиші розбещують жінок і дівчат, схиляючи їх до непристойних занять і ігор.
Василіск — цар-змій. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія