Уд —дух-покровитель любовного зв’язку. Слов’янська міфологія
Уд — одне з найдавніших і потаємних слов’янських божеств, дух-покровитель любовного зв’язку, любострастя.
У «Слові про ідолів» (початок XII ст.) сказано, що слов’яни-язичники «чтут срамные уды и в образ сотворены, и кланяются им, и требы им кладут». Чутки зображували Уда статним кучерявим молодцем, який сидить на турі. Рога тури увиті вінком з калини — символом дівоцтва, а сам Уд тримає в руці дерев’яний спис, до тупого кінця якого прив’язано два круглі дерев’яні брязкальця.
Для приворожіння божества під ліжко клали стебло присвяченого Уду кокушника довгорогого — рослини з яскраво-червоною голівкою. Стебло його обвивали травою любкою: її квіти розпускаються до вечора і відкриті вночі, тому і зветься вона любка-нічниця. У глухій лісовій гущавині влаштовувалися капища, присвячені Уду: в дно водойми забивалися у вигляді овалу кілки з фалічними символами. У ніч повного місяця неплідна жінка заходила до пояса у воду і, погладжуючи руками голівки кілків, благала про чадородіння. Таке обмивання було неодмінно таємним, про нього не знав ніхто, окрім ведуна.
У пізніші часи чарівнича могутність Уда була поділена між Ярилом, Ладом, Купалою, Припекалою.
У другій половині дня на Капу для освітлення приносилися суриця або медовиця. Декілька годин вони настоювалися біля родового стовпа. У цей час жрець проводить зачин дня і славлення богів і предків. Потім приносяться загальна і особисті треби. Освячені суриця і медовиця потім п’ються невеликими порціями натщесерце з ранку.
У деяких слов’янських громадах цього дня проводиться обряд земельного зароду, під час якого родова сила Землі і Природи передається чоловікам. В землі викопується яма. Чоловіки, бажаючі підвищити свою потенцію, беруть колоду, символізуючу фалос, і, опустивши один кінець колоди до ями, починають «товкти». Жінки оточують чоловіків і весело, з жартами підбадьорюють їх «товкти» сильніше, глибше і частіше. Коли хто-небудь з чоловіків втомлюється — він бере жменю зерна з подолу однієї з жінок, кидає його до ями і відходить убік. Обряд завершується тоді, коли останній з чоловіків здавшись, кине до ями зерно.
Цього ж дня величають молодих, які вступили в союз поточної весни. Незаміжнім і неодруженим пов’язують на руку пов’язку або мотузок. Щоб зняти її, необхідно відкупитися, принісши з собою на загальний стіл пригощання.
Весь день у Капи наповнений іграми і жартами.
Дні шанування Уду: 24 квітня (4 цветеня) — цього дня славлять Ярила і Уда, які допоможуть чоловікам вилікуватися від безпліддя і статевої слабкості.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Нав’ї — духи людей, які відійшли в Навь; живатми, чий еволюційний шлях був перерваний насильницьким шляхом; мерці (вовкулаки, упирі і. т. д.), які «ожили», коли позбавлена власного фізичного тіла живатма підселяється в тіло померлого.
Намной — шкідливий дух, подібно нав’ям, навалюється на сплячу людину і терзає її так, що вранці виявляються на тілі синяки і синці.
Насолод (Ослад, Квасура) — дух приємного сну і сновидінь, а рівно дух веселощів і усілякого блаженства, бенкетів, гулянь і насолод, вірний супутник Лади.
Уд —дух-покровитель любовного зв’язку. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія