Тодорці — персонажі сербської міфології. Слов’янська міфологія
Тодорці — персонажі сербської міфології. Їх представляють у вигляді коней, вершників або істот із кінськими тілами і людськими головами. Тодорці з’являються зі «світу мертвих» у перший тиждень Великого поста, караючи людей, які не дотримуються його. Перша субота Великого поста (день св. Феодора — Тодора Тирона, християнського великомученика IV ст.) називається в Південному Поморав’ї «Кінською паскою». У південно-східній Сербії Св. Феодор вважається покровителем наїзників. Глава Тодорців — Великий Тодор, який з’являється у вигляді вершника у білому плащі на кульгавому коні.
Тодорці мають силу вночі, до перших півнів: вони б’ють людей копитами, відбитки яких залишаються на тілі, після удару людина хворіє. Щоб видужати, наступного року, в Тодорову суботу, вона повинен прийти на те місце, де її ударив Тодорець: там вона або відразу помре, або видужає. Тодорці можуть убити дитину, мати якої порушила заборону готувати їжу в Тодорову суботу; розпороти живіт і нутрощами прив’язати до дерева або огорожі людей, які порушують заборону на роботу. Особливо небезпечні Тодорці біля водяних млинів, де від них гинуть цілі сім’ї. Захистом від Тодорців служать часник, ножі і виделки, що виставляються у вікнах. Превентивним захистом служить дотримання заборон на Тодоровому тижні, а також обрядове виїждження коней, підрізування ним гриви і хвоста, приготування хліба у вигляді підкови.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Загибель (Погибель) — підземний дух, який переслідує людину, яка порушила Моральний Закон Бога Рода.
Зевана (Девана, Діана) — дух-покровителька звірів і мисливців, одягнута в звірині шкури.
Зеркалиця — дух дзеркал і відображень, здатний відчинити двері в інший світ і реальність.
Тодорці — персонажі сербської міфології. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія