Сварог — втілення Рода Вишнього. Слов’янська міфологія
Сварог (Жарог, Златобог, Златовит, Кресень, Свентовит) — втілення Рода Вишнього (син Живі і Жива), чотирьохликий Вселенський Бог, Державний Хранитель трьох Великих Вселенських Світів Сварги — Праві, Наві і Яві.
Зі священної мови арійців (санс2криту) слово «сварог» перекладається як «той, хто ходить по небу». У давнину він означав денний шлях сонця по небу, потім ним стали називати небо взагалі, небесне світло. Іншими словами, син Рода бог Сварог — це Батько Небесний. Іноді його називали просто Бог. Сварог зробив (зварив, створив) нашвидкуруч землю.
Опис Всесвіта представлено чотирма ликами і волоссям Сварога:
— де перше лице — це Білбог;
— друге — Лада (дружина Білбога);
— третій — Чорнобог;
— четверте — Морена (дружина Чорнобога);
— а волосся — Волос (Велес).
Всі разом вони є Вселенськими Богами або Богами Вищого Пантеону.
Син Всевишнього розділив світ на три частини:
1. Верхній. Верхній знаходиться в небесах. Там мешкають боги, які правлять людьми. Вони поступають правильно, і тому населені небеса називаються Правь.
2. Середній. Нижче розташований людський світ, який ми явно бачимо. Він нам явлений богами, і тому його ім’я Явь.
3. Нижній — світ минулого. Туди йшли предки. Це — Навь. Звідти прилітають мана і погані сни. Наші предки вихідців з Того світу називали «нав’їми» людьми.
Сварог — син Рода. Род народив Сварога — великого бога, який довершив творіння світу. Від нього пішла безліч інших богів і богинь. Зараз же важливо зрозуміти, що Всевишній, Род, Сварог і усі подальші боги, герої і люди не були незалежними від батьків, родичів і один від одного. Усі вони — прояви перших богів, їх зменшена копія, хоча кожен мав власний характер і відмінності від інших. Головна особливість слов’янської віри в тому і полягала: усе у світі єдино — боги і природа. І люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створенням.
Він знайшов чарівний камінь Алатир, вимовив магічне заклинання — камінь виріс, став величезним біл-горюч каменем. Бог спінив їм океан. Волога, що загусла, стала першою сушею. В індійських Ведах це творіння назване Збиванням океану. Сварог використав Алатир і для інших важливих цілей: ударяв по ньому молотом — з іскр, що розлітаються на всі боки, народжувалися нові боги і ратичи — небесні воїни.
Бог створив і Синю Сваргу — країну в небесах, де живуть наші славні предки. Яскраві зірки — це їх сяючі очі, якими діди і прадіди поглядають з небес на наші земні справи. Зробити нашвидкуруч досі означає — дивовижним, майстровим чином створити. Варити і «варганити» можна тільки за допомогою вогню і води («вар» — санскр. вода).
Сварог — джерело вогню і його повелитель. Він творить не словом, не магією на відміну від Велеса, а руками. Він створює матеріальний світ. Сварог піклувався про людей: дав їм Сонце-Ра (звідси наше слово радість) — і вогонь, на якому можна було готувати їжу і біля якого можна було зігрітися в люту холоднечу. Сварог скинув з неба на землю плуг і ярмо, щоб обробляти землю; бойову сокиру, щоб цю землю захищати від ворогів, і чашу для приготування в ній священного напою.
Можливо, однією з найважливіших справ Батька Небесного стали створені ним Мале і Велике Кола (круги) часів — земних і космічних.
Сварог — бог-творець і законодавець, батько Сварожичей (Перуна, Даждьбога-Радегаста, Семаргла-вогню і Стрибога-вітру), деміург, співвідношуваний з Гефестом, за світоглядом, що сягає орфічної традиції.
Будь-яка кузня, будь-який горн — це капище Сварога, тому при облаштуванні капищ сучасному язичникові варто пам’ятати про це. При дерев’яному кумирі Сварога повинен горіти вогонь, розжарюватися метал. Металом має бути оббитий і сам кумир. На капищі Сварога мають бути молот (чи залізна важка палиця-лом) і ковадло. Саме Сварог почав залізне століття і навчив людей користуватися залізними знаряддями. Звуки приємні Сварогу — оскільки він найперший покровитель ремесел і усіх майстрових — удари молотів, дзвін ланцюгів та завивання вогню.
У пізніші часи великий чарівник напівкінь Китоврас (греки називали його кентавром Хіроном) побудував навкруги Алатиря храм на честь Всевишнього. Так з’явилося слово вівтар (рос. алтар) — найсвятіше місце в храмі.
Храм Всевишнього з вівтарем-Алатирем стояв на схилі священної гори Ельбрус, найвищої на Кавказі (5600 метрів). У давнину цю гору називали різними іменами: Бел-Алабир, Біла гора, Белина. Тут же протікає річка Біла, а раніше стояло Біле місто, де жив народ белогорів. Усі назви в цих місцях пов’язані з кольором Алатиря — білого каменя, при ударі по якому вилітали іскри. У тих же краях до недавнього часу стояв величний монумент великому слов’янському героєві, нащадкові белогорів Бусу Белояру.
Сварог навчив людей готувати (творити) з молока сир і творог, які колись вважалися священною їжею, даром богів.
Треби Сварогу приносять або сиром (сирниками) і творогом. Слово «творог» означає — створений, воно однокореневе з ім’ям Сварога, і є символом небесних хлібів. Роль кумира Сварогу може виконувати величезний камінь, на якому нанесені символи вогню.
День святкування його припадає на 14 листопада — Сварожки (день Кузьми і Дем’яна). Шанують і батька і сина — Сварожича-вогню.
Символи Сварога — спіраль, вогонь, крила і ріг достатку. Тому богослужіння на честь Сварога завершуються неодмінним священним бенкетом, на якому їдять і п’ють без всякої міри, оскільки помірність на цьому бенкеті приймається за образу Великому Богові.
Ім’я «Сварог» походить від староруського «сварга» (Небо), де корінь «сварок» означає «творіння», а рівне «горіння» і «жар». Іншими словами, Сварог — це «Небесний Творець», «Небесний Вогонь».
Словотворення від імені «Сварог»: Сварог — Сваряг — Варяг; Сварог — Сварожичь — Сварожить — Ворожити; Сварог — Свалох — Саваоф; Сварог — Сварга — Сварка і так далі.
З небом Сварог пов’язаний не випадково, бо Він і є саме небо, але не небесна сфера Землі, а увесь наш Всесвіт в цілому.
Сучасна наука стверджує, що з моменту Великого вибуху (народження нашого Всесвіту, і початку його формування) пройшло 13,7 мільярдів років (з тим, що припускається помилка в 200 млн років). Цей час і є Різдво Сварога.
За формою наш Всесвіт плоский і з часу вибуху розширюється зі швидкістю, що усе більше знижується. Процес розширення ніколи не припиниться. Не буде і скорочення, як іноді вважають деякі учені. Аналіз МХ-радіації показав, що на 4% Всесвіт складається зі «звичайної матерії» — атомів. На 23% — це «холодна темна матерія», знання про яку доки украй нікчемні. Решта 73% представлена «екзотичною темною енергією», про яку відомо ще менше.
Розширюючись, Всесвіт здійснює круговий рух навколо свого Центру. Цей рух називається «Коло Сварога».
Вселенське Коло Сварога — обертання Всесвітом навколо свого центру і своєї осі. Велике Коло Сварога — обертання Галактик навколо центру Всесвіту; Велике Коло Сварога — обертання Зоряних Систем навколо центру Галактики; Мале Коло Сварога — обертання планет Зоряної Системи навколо центру Системи.
Галактика обертається навколо своєї центральної області. У центрі Галактики зосереджена лише порівняно невелика частина зірок. Тому обертання Галактики має свої особливості: зі збільшенням відстані від центру змінюється і кутова, і лінійна швидкості обертання Галактики (кутова швидкість зменшується, а лінійна спочатку зростає, а потім, досягнувши максимуму, починає зменшуватися). Сонце якраз знаходиться на тій відстані від центру Галактики, де лінійна швидкість зірок максимальна. Сонце і найближчі до нього зірки рухаються навколо центру Галактики із швидкістю 250 км/c, здійснюючи повний оберт приблизно за 200—220 млн років (Велике Коло Сварога).
День або Ніч Сварога — це земна ера, яка триває близько 2160 років. Дві ери Землі складають Добу Сварога. А шість Діб Сварога або дванадцять земних ер складають Тиждень Сварога або епоху Землі з періодом в 25 920 років.
У ведичній символічній традиції опис Всесвітом представлений чотирма ликами і волоссям Сварога:
— де перше лице — це Білбог;
— друге — Лада (дружина Білбога);
— третій — Чорнобог;
— четвертий — Морена (дружина Чорнобога);
— а волосся — Волос (Велес).
Усі разом вони є Вселенськими Богами або Богами Вищого Пантеону.
Чотири Лика Сварога утворюють Хрест. При цьому чоловічі лика знаходяться по одній лінії хреста (вертикаль), а жіночі — по іншій (горизонталь).
Різдвяний Кресень:
— Різдво Білбога — 25 грудня;
— Різдво Лади — 21 березня;
— Різдво Чорнобога — 24 червня;
— Різдво Морени — 23 вересня.
Хрест — культовий знак, який сходить ще до кам’яного століття. У давнину його носили на грудях, подібно до пізніших християн, єгиптяни, ассирійці, етруски, елліни; існував такий звичай і у американських індійців. У слов’ян «хрест» спочатку був символом Бога Сварога, але надалі став символом і будь-якого іншого бога.
У єгиптян, хрест як священний символ, з’явився в епоху Середнього царства, але в якості «знака життя» він був відомий і в пам’ятках Давнього Царства.
На відміну від ряду інших культових символів, які існували у обмеженому ареалі, цей знак був відомий майже в усьому світі. Так, він фігурує в орнаменті народів Африки, Океанії і доколумбової Америки. Але найчастіше знак хреста як культовий символ або як декоративний мотив зустрічається у давніх пам’ятках Східної Європи і Передньої Азії.
У межах переднєазійського раннєземлеробного ареалу, що охоплював території нинішніх Туреччини, Ірану, Сирії, північної частини Іраку, культовий знак хреста з’явився біля VII тис. до н. е. і отримав повсюдного поширення до IV тис. до н. е.
У регіоні півдня Росії і Північного Кавказу хрести виявляються на кераміці, в металі і в наскальних розписах з епохи бронзи. Враховуючи таку давню появу тут цього культового символу, можна зрозуміти, чому він користувався надалі таким шануванням як у християн, так і мусульман.
У послідовників «Нової Віри» шанування хреста спочатку викликало чималий протест, бо це був відомий «язичницький» символ. Але для маси новонавернених хрест був звичним священним і усіма шанованим знаком, тому він перейшов в християнство, як і багато інших елементів ведичної культури: свастика, шестикінечна зірка і так далі.
Культове зображення розп’яття з’явилося лише в IV ст. вже після того, як була скасована така страта. І затвердилося воно в якості шанованої християнської емблеми лише на початку VI ст.
На відміну від символу Життя — простого хреста або хреста із зображенням лика бога — «розп’яття», з точки зору ведичної культури, хрест є символом Смерті. Людина, яка носить на собі цей символ, привносить до свого життя дисгармонію і хвороби, вона відвертається від мирського життя, очі її гаснуть і поступово вона стає «живим трупом» (чи як говорили наші предки — «смердом»), який смердить. Хрещення ж «розп’яттям» наносить на людину справжню печатку Смерті, яка розкладає вільний Дух людини, перетворюючи її на слухняного раба.
Кожен Вселенський Бог є Державним Законом одного зі Світів Всесвіту.
Всього таких Світа чотири:
— ПРАВЬ (Вишній Світ, що управляє Всесвітом);
— НАВЬ (неявлений, невидимий Світ);
— ЯВЬ (явлений, видимий нами Світ);
— Міжсвіття (перехідний світ).
У кожному Світі є багато своїх Реальностей і малі Світи. Лише у Міжсвітті, яким управляє бог Волос, існує всього одна передчасна Реальність і немає малих Світів.
Білбог і Лада представляють Світ Дійсності. «Це Світло», яке часто іменується «Білим», а тому Вони і називаються світлими богами або богами Світла.
Чорнобог з Мореною представляють «Той Світ», який для людей є «Темним» (невидимим), а тому і боги ці називаються темними богами або богами Пітьми.
Бог Волос займає серединне положення у Міжсвітті, а тому є Сірим богом, який представляє всі Світи відразу.
Прийнято вважати, що Білбог і Лада породили перших богів і духів Яв’єго світу, а Чорнобог і Морена — перших богів і духів Нав’єго світу. Проте це вірно тільки частково, бо будь-яке життя Яв’єго світу приходить в нього з Наві і туди ж повертається. Тому правильніше було б вважати батьком першобогів єдиного чотирьохликого Сварога, коли в процесі народження богів одночасно беруть участь усі боги Вищого Пантеону.
Світи Правь-Навь-Явь складають Світову Трійцю. Білбог, Чорнобог і Волос є Державною Світовою Трійцею, що втілює чоловічий прояв Сварога. Лада, Морена і Волос — є Державною Протегуючою (що покриває) Трійцею, яка втілює жіночий прояв Сварога.
Білбог, Лада і Волос — є Святочна Світла Трійця, що управляє світом Яві.
Чорнобог, Морена і Волос, відповідно — Святочна Темна Трійця, що управляє світом Наві.
Символічно кожна трійця утворює трикутник — Тригон. З’єднання трикутників двох Святочних Трійць складають шестикінечну фігуру — Логос.
Шестикінечна фігура вважається специфічно єврейським символом. Але вона набула цього значення порівняно недавно. Свідчення про використання цієї графеми у Давньому Ізраїлі одиничні. Вона частіше зустрічається в пам’ятках давніх культур. Уперше Логос став використовуватися євреями як власний символ в XII—XIV ст. і тоді ж з’явилася інша назва — Маген-Давид (Щит Давида). А з XV ст. його стали зображувати і на обкладинках єврейських книг.
Шестикінечна зірка виникла на початку неоліту. Прадавні приклади шестикінечної зірки складаються з шести трикутників (знаки хмар) по периметру диска (знак неба), тобто мають вигляд зубчастої розетки з шістьма зубцями.
У числі давніх графем є такі, які читаються як «шість сторін світу» («шість сторін Яві»). Наприклад, у Давній Індії шестикінечна зірка служила символічним вираженням поняття «Шість сторін горизонту».
Шестикінечний знак у вигляді шестикутника або шестипелюсткової фігури є присутнім в орнаментах слов’янського одягу, на мусульманських пам’ятниках, на давніх християнських надгробках, а також в орнаментації християнських храмів і на окладі Євангелія.
Символ Трійці — Тридужник, який часто зустрічається в слов’янських візерунках і на кельтських хрестах, символізує Вічність безперервністю своєї лінії, а трикутник усередині означає Єдність потрійності.
Вчення кожної Трійці називається Тризна — триєдине знання про життя, смерть і відродження. А людина, яка живе відповідно до цих знань, за правилами (по Праві), тобто своїм духовним життям ПРАВЬ СЛАВИТЬ — іменується православною людиною.
Життя православної людини націлене на досягнення Божої Святості, тому вона повинна наполегливо і постійно розвиватися і дорослішати духовно.
Сварог (Сварогъ, Соварогъ) — ототожнюється з богом-ковалем Гефестом, а також з титаном Гіперіоном. У Сварога були чарівні кліщі, що впали з небес. Викована з їх допомогою зброя вважалася непереможною.
Найбільше святилище Сварога знаходилося в Радогості, але були і інші місця цього культу в Чехії, Словаччині, де його іменували ще Рарогом. Був він шанованим і в Київській Русі і в Києві. З ім’ям Сварога слов’яни пов’язували поділ історії на дві ери: досварогову і еру Сварога, в якій почалася обробка металу. Згідно з міфом перший коваль переміг змія, який спустошував його землю. Коваль запропонував змію пролизати діру в залізному ковадлі. Коли змій просунув в діру свій язик, коваль схопив його залізними розжареними кліщами. Змій загинув від болю.
Сварогу ж приписувалося введення одношлюбності («єдиному чоловікові єдину дружину імети, і дружині за єдиний чоловік посягати»).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Безімень — примара-двійник; привид перед смертю; дух померлого неприродною смертю, утопленика, самовбивці.
Берегині — повітряні діви, які оберігають людей від упирів. Слов’яни вважали, що берегині живуть біля будинку і оберігають будинок і його мешканців від злих духів.
Берегиня — в міфології східних слов’ян — жіночий персонаж, добрий дух. Імовірно, Берегині — хранительки річок, водойм, духи, які мають відношення до води.
Сварог — втілення Рода Вишнього. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія