Степовик. Слов’янська міфологія
Степовик живе він у широкому степу. «Степовик — не домовик, в підпічок не посадиш! — говорять краснослови. — Степовику не вклонишся — і степ темним лісом видасться!». Степовий хазяїн мчить у вихорах. Іноді він «показується», і не до добра така поява! Здіймаються, біжать по дорогах сиві вихори. І ось, з натовпу їх, в самій середині-воронці, піднімається Степовик: сивий, як вихор, високий старий з довгою попелястою бородою і копицею волосся, що розвівається на всі боки. Покажеться, погрозить старечою кістлявою рукою — і сховається. Біда тому подорожньому, який, не благословясь, виїде з дому, та опівдні потрапить на степову дорогу, де крутиться пильна товкотнеча вихорів. «Бували випадки, що так і пропадали люди!» — говорять в народі.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Самодіви — у міфології південних слов’ян — лісові німфи, рідні сестри Самовілам — німфам гірським. У народному уявленні це русокосі, чорноокі красуні, що з весни до осені живуть в річках, озерах, джерелах, серед лісів, полів, долин.
Сирін — один з райських птахів, навіть сама назва співзвучна з назвою раю: Вирій. Проте це зовсім не світлі Алконост і Гамаюн. Сирін — темна птиця, темна сила.
Стратим-птиця — усім птицям мати. Живе Стратим-птиця на океані-морі. І дітей робить на океані-морі.
Степовик. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія