Самодіви — лісові німфи. Слов’янська міфологія
Самодіви — у міфології південних слов’ян — лісові німфи, рідні сестри Самовілам — німфам гірським. У народному уявленні це русокосі, чорноокі красуні, що з весни до осені живуть в річках, озерах, джерелах, серед лісів, полів, долин. Улюблене їх заняття — нічні ігрища з танцями, піснями, хороводами, на які випадковому подорожньому краще не забрідати: або з’їде з глузду, або помре. Лише збирачі цілющих трав та вівчарі не підвладні злим чарам: Самодів полонять звуки мідних ріжків. У кінці ігрища Самодіви люблять купатися — з шумом, криками, реготом. На час таких купань вода в річечках і озерцях помітно прибуває, а джерела б’ють фонтаном в людський зріст. Самодіви ніколи не старіють.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Дабог — в південнослов’янській міфології міфологізований образ земного царя («цар на землі» в сербській казці), який протиставляється Богові на небі.
Денниця — в слов’янській міфології образ полуденної зорі (чи зірки), мати, донька або сестра Сонця, кохана Місяця, до якого її ревнує Сонце (мотив «небесного весілля»).
Додола — в південнослов’янській міфології жіночий персонаж, який згадується в обрядах викликання дощу. Відомий у сербохорватській (Додола, Дудулейка, Додолиця, Додилаш), болгарській (Додола, Дудула, Дудулиця, Дудоле, переважно в західних областях Болгарії), а також в румунській та інших традиціях (польськ. міфологічне ім’я Дзидзиля).
Самодіви — лісові німфи, СЛОВ’ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія