Русалки — водяні божества. Слов’янська міфологія

    Русалки — водяні божества. Слов’янська міфологія

    Русалки (Мавки, Лоскітниці) — водяні божества. За народними уявленнями, Русалки — жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців). Живуть, згідно з повір’ям, здебільшого в річках, з весни виходять на берег, гойдаються на гіллях дерев, розчісують своє довге зелене волосся, співають, водять веселі танки, заманюють юнаків своєю вродою і чарами. Здатні творити як добро (оберігати поля від всякої біди й т. п.), так і зло (залоскочувати юнаків до смерті, закручувати сіті рибалкам, насилати на поля град і т. д.). Давні українці задобрювали Русалок — влаштовували проводи русалок, жертвоприношення, поклоніння річкам. Це відзначив Прокопій Кесарійський у VI ст.
    Поетичний образ Русалок входить з XIV ст. до української народної творчості (За Д. Зеленіним).

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Волхви (жерці, ведуни і ведуньї, віщуни і віщунки) — пророки, провісники, які знають минуле, сьогодення і майбутнє. Давні служителі руських богів.

    Вук Вогнезмій — у повір’ях сербів — дивовижний герой, що обертається вовком.

    Гамаюн — віщий птах, посланець богів, їх глашатай, який співає людям божественні гімни і провіщає майбутнє тим, хто уміє чути таємне.

    Русалки — водяні божества. Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.