Род — прародитель богів і творець світу. Слов’янська міфологія
Род (Вишній, Небесний, Земний) — Сущий, Єдиний, прародитель богів і творець світу.
«Джерело життя, буття живих істот у Всесвіті» — ось як про нього напрочуд поетично і образно оповідається в «Книзі Коляда». Бог Сущий і Бог Всевишній! Батько і Народжений! Бог Істинний, Всемогутній! Святий і Невимовний! Цей гімн про Тебе — Батько! До народження Світла Білого пітьмою непроглядною був оповитий Світ.
Був в пітьмі лише Род — Прародитель наш. Род — Джерело Всесвіту, батько Богів. Був спочатку Род у яйці, був він сім’ям непророслим, був він брунькою тією, що не розкрилася, але кінець прийшов ув’язненню. Род народив Любов — Ладу-матінку. Род зруйнував темницю силою любові, і тоді любов’ю світ наповнився. І народив він Царство Небесне, а під ним створив Піднебесне. Відокремив Океан — море синіше від небесних вод твердю кам’яною. Розділив Світло і Пітьму, Правду з Кривдою. Сидить на небесному Троні. Однією рукою Він перегортає Книгу Життя Буття, а іншою благословляє на Буття, дає енергію життю.
Народження Рода Бога. Усі народи знають найпершого бога — це живий, творячий думкою, нескінченний в часі і просторі Всесвіт. Космос один, і, одночасно, його нескінченно багато.
У «Книзі Велеса» записано: «Бог — єдиний, і множина. І нехай ніхто не розділяє тієї множини і не говорить, що ми маємо багатьох богів». Усе, що існує, — лише мала Його частина. І у Нього велика кількість імен. Давні слов’яни знали його як Всевишнього, іноді скорочуючи ім’я до Вишнього, або ще простіше — до Вишня. Інший арійський народ, індійці, називали бога — Вишну.
Саме Всевишній створив своєю думкою Золоте яйце, з якого вийшов Його син — Род. Цей бог почав створювати видимий світ. Усе, народжене Родом, досі несе в собі його ім’я: природа, батьківщина (рос. родина), батьки (рос. родители), родичі.
Син Всевишнього розділив світ на три частини:
1. Верхній. Верхній знаходиться в небесах. Там мешкають боги, які правлять людьми. Вони поступають правильно, і тому населені небеса називаються Правь.
2. Середній. Нижче розташований людський світ, який ми явно бачимо. Він нам явлений богами, і тому його ім’я — Явь.
3. Нижній — світ минулого. Туди йшли предки. Це — Навь. Звідти прилітають мана і погані сни. Наші предки вихідців з Того світу називали «нав’їми» людьми.
Сварог — син Рода. Род народив Сварога — великого бога, який довершив творіння світу. Від нього пішла безліч інших богів і богинь. Зараз же важливо зрозуміти, що Всевишній, Род, Сварог і усі подальші боги, герої і люди не були незалежними від батьків, родичів і один від одного. Усі вони — прояви перших богів, їх зменшена копія, хоча кожен мав власний характер і відмінності від інших. Головна особливість слов’янської віри в тому і полягала: усе у світі єдино — боги і природа. І люди, які називали себе онуками, але ніяк не рабами богів. Тобто люди і боги були кровними родичами, а не чужими один одному створіннями.
Сучасні язичники ставлять кумирів Роду у вигляді дерев’яних фалічних символів, забарвлених в червоний колір. Це може бути і просто кам’яна купа, що має аналоги в Індії, де фалічна лінга символізує Рудру. Кумири такі ставлять завжди на відкритому місці і чим вище — тим краще. Для виготовлення кумирів Роду краще всього використовувати бук, в’яз, ясен.
Треби Роду досі неусвідомлено приносять у вигляді «пасхальних» яєць на могили предків. Особливе вшановування Рода припадає на 21 квітня (православний Родіон-льодолам). Свято це називається по-язичеські Радогощем, де вшановується і сам Сварожич як солярне божество.
Птахом Рода слід шанувати качку. А риба Рода — щука, тому після юшки цариця у казках приносить дитя.
Оскільки Всевишній Бог є Батьком усього сущого, то Він рівною мірою піклується про усі свої чада, у тому числі і про тих, кого людина вважає для себе злом. Тому Всевишнього прийнято тільки славити, але не просити про що-небудь, намагаючись залучити Його в метушню людських справ, бо наслідки таких прохань можуть призвести людину до фатальної, згубної зміни в її долі (кармічної реакції).
Оскільки усе народжене Родом Вишнім саме здатне народжувати собі подібне (продовжувати рід), то кожна така подібність сама є Богом, що має власне ім’я. І чим вище родоначаліє, тим вище статус Бога, Його могутність і можливості.
Вишній Род є джерело усіх сущих родів, а боги, які йдуть після Рода, — є родоначальники Вселенських родів або Небесних родів, які, у свою чергу, породжують Роди Земні.
Світлоруси ведуть свій родовід від чотирьохликого Сварога (ПраДіда в особах Білбога і Лади), Дажьбога (Діда) і Мари (Бабки), Перуна (Батька) і Земіни (Матері).
Усі родові боги і покійні предки складають Род Небесний. Усі живі предки і родичі складають Род Земний або, іншими словами, народ.
Кожен Земний Род має свого родоначальника на Землі, а оскільки Живатма проходить стадію свого розвитку і через тваринне царство, то кожен Земний Род має ще і свого тваринного родоначальника – Тотем (темна, прихована, невидима, тваринна частина Душі людини; верхівка, джерельце, єднаюче людину зі світом-егрегором роду).
Вважається, що руси (русичі) ведуть свій рід від русявого (сірого) вовка, росичі — від росомахи, расени — від ведмедя, рисячі — від рисі.
Окрім породжень Боги здатні творити. Оскільки при творінні Бог витрачає на це свою енергію, Він викликає (породжує) у своєму творінні Дух. Чим вище статус Бога — тим вище Дух в творінні. Вище творіння — ця жива істота, яка іменується Твар’ю (істота = суще + твар).
Сущі тварі створюються богами з певною метою, тварини, наприклад — для того, щоб прогодувати Земний Род, а людиноподібні — для виконання певних робіт для Рода Небесного. Тому людиноподібні тварі є робочою силою богів — рабами. Такими і називаються в робочих інструкціях — релігійних Писаннях, залишених богами своїм наглядачам над рабами.
Людина, веде свій рід від богів і тому є вільною за правом народження, свої діяння, на славу свого роду, іменує працею (рос. труд), а себе — трудівником.
Деякі небесні боги намагаються отримати додаткову робочу силу і тому за допомогою своїх адептів і обіцянок «райського життя» вербують вільних трудівників з інших родів.
Оскільки рабом свого Бога-предка вільна людина бути не може за визначенням (для предка він — правнук, онук, син), то рабом людина може стати тільки по відношенню до чужого Бога.
Бог-предок іменується вільними людьми — Батьком Небесним, а Бог-рабовласник іменується своїми рабами Паном (Володарем).
Вільна людина, яка добровільно назвалася рабом Божим, — ставала і рабом народу, що веде свій рід від Бога-пана.
Людина теж творить і вкладає у творіння свою енергію, тому усі речі мають Дух. Чим любовніше творіння — тим вище і чистіше його Дух. Будинок, створений з любов’ю для себе, — має доброго, дбайливого Домовика, а створений як-небудь — Домовика сварливого і злого.
Кумири Роду Небесному вирізуються з дерева або каменя і встановлюються у святилищах-хранах (храмах) або на капищах поряд із джерелами, на лугах, пагорбах і великих галявинах. Як подібні до кумира мають три яруси: верхній ярус представлений Богом-родоначальником, середній ярус — являє родове Небесне Царство (родових богів і предків), нижній ярус — втілює земний рід.
У будинках розміщуються малі (одно- або двох’ярусні) кумири Рода — Родовики-Діди, які часто поєднані з якою-небудь пам’ятною річчю покійних предків.
Коли народжується людина, то її майбутня доля, згідно з давньою Мудрістю, записується в книгу Рода, іменовану «Рожденником», і «що написане на роду, того вже не минути нікому». «Рожденник» — це генетична пам’ять клітин людського організму і знов народженої душі.
Небесний і Земний Род шануються всякий раз, коли пробуджується весною Природа (звідси християнський Великдень з яйцями і пасками), шануються покійні родичі, народжується дитина, починається посівна і закінчується збір урожаю.
Сакральне дерево Рода — акація, енергією якої волхви лікували раніше подружні пари від безпліддя.
Математичний символ Рода – вісімка (символ нескінченності (скручений двома протилежними силами круг Абсолюту, породжувач двох енергетичних Начал)).
Загальні сакральні символи Рода — дзвін, яйце (часто із зародком усередині і крилами зовні), хліб і колоси злакових.
Особливий сакральний символ — «Кресень Життя» (хрест з яйцеподібним кругом зверху), нині часто іменований як «Єгипетський Хрест» або як «Хрест Вічного Життя».
Кресень Життя використовувався волхвами для надбання надздібностей і досягнення Божої Мудрості. У давні і середні віки він нерідко виготовлявся у вигляді дерев’яної палиці або металевого жезла. На палиці верх вінчав лице бога або духу, а руки-перекладина були місцем для підвісок-бубонців, які при русі будили внутрішні сили палиці. На жезлі верх, як правило, вінчався великим магічним кристалом, а кінці перекладини іноді вигиналися догори, утворюючи разом з кристалом тризубець.
Людина, яка має у своїх руках подібний жезл, раніше наділялася правом володіти і розпоряджатися життями і душами людей. Перетворений з часом на форму булави, жезл «Хреста Життя» дійшов і до наших днів і сьогодні є одним з головних символів влади і державності у багатьох народів.
Геометричні символи Рода — Зірка Інглії (фігура дев’ятикутника, утворена з трьох трикутників) і П’ята Рода (п’ятикутна зірка — Пентаграма, Пентакль, Пентагерон або п’ятикутна фігура — Пентальфа).
Зірка Інглії — слов’янський символ ВсеЄдності: Начала (Род — Жив — Жива), Світу (Правь — Навь — Явь), Життя (Род Вишній — Род Небесний — Род Земний), Буття (Душа — Дух — Тіло) і Нескінченності (Народження — Смерть — Перевтілення). При виготовленні оберегів на основі Зірки Інглії в центрі зірки часто вставляються додаткові визначальні символи: Посолонь, Ведара, Солнцеврат, Перуниця (Блискавка), Квітка Папороті, Лист Дуба, Руни Часу, Образів і Богів і так далі.
П’ятикутна зірка, вписана іноді в круг або в п’ятикутник, — один із найпоширеніших символів давньої культури. У слав’яно-арієв спочатку це був божий символ людського роду і здоров’я, досягнення стабільності і благополуччя. У греків п’ять кілець символізували місце богів — Небо (у наш час ця давня емблема переосмислена як символ спортивної співдружності п’яти континентів). У Стародавньому Єгипті п’ять кругів символізували денне світло. А в Англії п’ятикутна фігура, єднаючи найважливіші концентричні кола в плануванні знаменитого святилища-обсерваторії Стоунхендж, не просто свідчить про зв’язок місця з богами, але і містить в собі інформацію про співвідношення діаметрів деяких планет Сонячної системи.
П’ятикутна зірка складається з п’яти трикутників. У ведичному тлумаченні — це співвідношення п’яти первинних елементів Буття; у християнсько-тринітарному тлумаченні — п’ять ран Ісуса Христа або досягнення двох великих містерій Віри: Трійці (Батько, Син і Дух Святий) і подвійної природи Христа (Людина-Бог). У магічному тлумаченні пентаграма представляє людський мікрокосм, п’ять основних країв тіла і п’ять його таємних центрів сили; в алхімічному тлумаченні цей знак ототожнюється з «квінтесенцією», що має владу перетворювати матерію і, отже, є коренем, ядром алхімічних операцій.
Усі предмети і явища матеріального світу є сукупністю п’яти первинних елементів Буття — Вогню, Землі, Метала, Води і Дерева. Первинні елементи складають круг, сьогодні відомий як «Елементарій», в якому кожен елемент є «матір’ю» для наступного і «сином» для попереднього. При цьому «матір’ю» іменується стимулюючий елемент, а той, кого він стимулює — іменується «сином». Дерево — «мати» Вогню і «син» для Води. Вогонь — «мати» Землі і «син» для Дерева і так далі.
Кожен із п’яти первинних елементів Буття відповідає одній з п’яти пар людських органів, одній з пір року, основним продуктам харчування і лікам. А п’ятикутна зірка дозволяє показати принцип взаємодії цих відповідностей.
| елемент | пора року | людський орган |
| Вода | зима | нирки, сечовий міхур |
| Дерево | весна | печінка, жовчний міхур |
| Вогонь | літо | серце, тонкий кишковик |
| Земля | бабине літо | селезінка, шлунок |
| Метал | осінь | легені, товстий кишковик |
Знання про взаємовідношення елементів допомагає відунам правильно виготовити індивідуальний оберіг для людини і підібрати спосіб лікування і ліки. Наприклад, Вода породжує Дерево і руйнує Вогонь, тому Дерево близьке до Води, а Вогонь боїться Води. Але Вогонь породжує Землю, якої боїться Вода, і руйнує Метал, який породжує Воду, тому запалення (надлишок Вогню) породжує пухлину (Землю), і при лікуванні Вогонь гаситься Водою (тобто застосовуються протизапальні засоби), але при цьому надлишок Води небезпечний для органів Вогню (серця і тонкого кишковика). Точна схема ліків, розрахована за цією схемою, як правило, чинить виключно швидку дію і не дає побічних ефектів.
«Елементарій» широко використовується і в тантризмі при розвитку надздібностей людини, наприклад, для розвитку дару ясновидіння або передбачення. У цьому випадку кожному Елементу Буття відповідає свій символ-таттва.
У ведичній магічній практиці п’ятикутна зірка використовується для закликання собі в допомогу з Наві духу померлого, а з Яві — духу того, хто живе. Наприклад, якщо в центрі «Зірки Чоловіка», накресленого усередині двох енергетичних кругів, помістити фотографію покійної людини або одну з її речей, а між зовнішнім і внутрішнім кругом енергій вписати рунічні заклинання, то можна викликати Дух цієї людини, щоб він зробив тому, який викликає, деяку послугу або дав відповідь на поставлене питання. Подібно до цього для виклику Духу покійної жінки використовується і «Зірка Дружини».
Часте використання п’ятикутної зірки в різній магії і прийняття цього символу сатаністами склало у багатьох людей помилкове ставлення до цього символу як до знаку Зла. Проте це, звичайно ж, не вірно. В історії людства символи здавна то дружать, то змагаються в релігії і політиці, відбиваючи амбіції жерців, царів, авантюристів і фанатиків. Самі по собі будь-які символи — не суть добра і зла, а лише стереотипи добра і зла в пам’яті народній. Символи створюються зі знаків як фрази з букв алфавіту, але поганими бувають не букви, а люди, які творять із них «слова зла».
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Шиши (Шишкар) — дух статевої сили. Часто Шиші розбещують жінок і дівчат, схиляючи їх до непристойних занять і ігор.
Щучник — маленький, зелений дух лугів і лісових узлісь, який допомагає людям під час сінокосів.
Яга (Ягиня, Йагиня) — похідне від давньорус. «Йага» (добро), Дух (внутрішня духовна сила) людського добра.
Яма — Син Вія, Дух вічної смерті, який перешкоджає переродженню живатми.
Род — прародитель богів і творець світу. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія