Радегаст — дух війни. Слов’янська міфологія
Радегаст (Ратегаст) — Ратний Гість, дух війни, ворожнечі, сварки, а також бранної слави, військової доблесті, перемоги і нещадний до ворогів.
Божество (чи дух) слави і війни північних слов’ян.
Місто Ретра, у якому стояв його храм, було оточене священним дрімучим лісом і озером, і хоча мало дев’ять воріт, входити дозволялося тільки через одні, до яких вів навісний міст.
Зображували Радегаста озброєним з голови до ніг, з бойовою сокирою, в шоломі, на якому простягнув крила орел, символ слави, і з бичачою головою, знаком відваги, на круглому щиті. Спочатку звався цей бог Ризводиць, що означало ворожнечу, сварку і розлучення, а потім почали іменувати його Радегастом, «ратним гостем». У храмі Радегаста завжди тримали самих кращих коней, бо на війну без коня ніяк не можна.
Шанувальники і жерці Радегаста вірували, що бог їздить ночами верхи, і якщо вранці бачили, що якийсь кінь стомлений більше інших, то здогадувалися, що Радегаст саме його відрізнив і вибрав для своїх поїздок. Коня — божого обранця відтепер поїли чистісінькою водою, годували відбірним зерном і увінчували квітами — до того часу, поки його не змінював новий улюбленець бога. Колись Радегасту була принесена в жертву голова єпископа Мекленбургського Іоанна, що бажав обернути слов’ян-язичників в християнство.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Тур — божество плодотворного начала, бик бога-громовика. Народні пісні, які співаються при зустрічі весни, згадують Тура — молодецького молодця і сполучають його ім’я з іншими прозваннями Перуна: «Ой, Тур-Дид-Ладо!».
Уд — одне з найдавніших і потаємних слов’янських божеств, дух-покровитель любовного зв’язку, любострастя.
Удільниця — дух-викрадач долі, щастя, який дає іншу долю в житті: хворобу, смерть, потворність. Геній лихої долі: чорний, волохатий, розпатланий.
Радегаст — дух війни. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія