Овсень — cвященний камінь. Слов’янська міфологія
Овсень (Авсень Баусень, Таусень, Говсень, Овсень, Овсей, Усень) — в східнослов’янській міфології ритуальний персонаж, пов’язаний з Новим роком (чи Різдвом), з початком весняного сонячного циклу і зростанням родючості; персоніфікований початок року — прибутку (врожаю). Овсень фігурує в піснях колядочного типу, що співаються під час свята на межі Старого і Нового року, також званого Авсень. Свята мали карнавальний характер. У більшості відомих пісень коляди ім’я Овсень і його варіанти вживаються переважно як вигук і вже позбавлені свого первинного сенсу. Але зберігаються і приклади, де Овсень — ім’я ритуального персонажа, який персоніфікує відповідне свято і його центральну подію — «овсеневий» ритуал: Овсень йде по доріжці, знаходить (чи робить) сокиру, зрубує сосну, мостить міст, по якому йдуть (чи їдуть) три брати, які також втілюють річні свята (напр., Різдво Христову, Хрещення, Васильєв день). Далі вводяться мотиви їжі, зазвичай ритуальної (млинці, перепічки, каша, пиріг, свинячі ніжки і тому подібне), після чого слідують різні типи благопобажань. Овсень пов’язаний також з мотивом коня (у ритуалі ряження з водінням «кобили»): в піснях Овсень їде разом з Новим роком.
Ймовірно, найбільш старою формою імені «Овсень» треба вважати Усень, що вживається в документах ХVІІ ст. або в архаїчних піснях. Форми типу Таусень, Баусень, Говсень і тому подібне пояснюються також, мабуть, з «Усень» і відповідного окличного елементу (та, ба, ой). Найбільш правдоподібні етимології, що пов’язують ім’я Овсень із давньорус. оусинь (юсинь) — «синюватий», порів. назви грудня і/або січня (стик одного і іншого року) типу «просинец» в різних слов’янських мовах (від синяви, сяйва, що характеризує небо в цьому відрізку циклу). Ще перспективніше виведення імені Овсень з дієслова, що означає схід сонця, початок світлої частини дня і року.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Семаргл (Вогонь-Сварожич) — вогонь, Симаргл, Огонь-Сварожич, Агни, Огневід, Семиглавий Вогнекрилий Вовк (Пес), втілення Сили Сварога (Небесного Вогню) на Землі, природна Сила Всесвіту. Симарьгл або Семаргл — божество у вигляді священного крилатого пса, пантеро-грифона.
Стрибог (Стриба, Стривер, Вітровій, Вітродув, Вітрило, Батько Вітрів). Він віддалений від людини і байдужий до усього людського, тому може шкодити людям без усяких на те причин. І в той же час Стрибог — винищувач усіляких злочинів і руйнівник злочинних намірів. Стрибог (Стрибайло, Посвистач) — бог вітрів.
Триглав. Згідно з істориком Еббоном, вище божество. В історика Герборда він володарює над трьома світами — небом, землею і підземним світом, причетний до ворожіння за допомогою чорного коня.
Трибог (Триглав) — верховний бог неба і світла в укрів (західних українських племен).
Овсень — cвященний камінь. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія