Ниян. Слов’янська міфологія
Ниян (Ний) — один із самих нещадних і жорстокосердих слов’янських богів, уособлення тих страшних покарань, які чекають після смерті усіх лиходіїв, убивць, супостатів.
Він був володарем слов’янського пекла, суддею мертвих, повелителем мук. Слов’яни ніколи не могли примиритися з тим, що ті, хто жив беззаконно, не по совісті, обманюючи один одного, грабуючи своїх ближніх, могли залишитися безкарними. Вони щиро вважали, що відомститься, віділлється їм не на цьому світі, так на тому. Як і багато інших народів, слов’яни вірували, що місце страти для беззаконників — усередині землі.
Звичайно, цього бога люди могли тільки боятися, тому святилищ його не існувало. Проте уявляли його залізним велетнем, який сидить в підземеллі на чорному гранітному троні. Главу його вінчала свинцева корона, в руках виблискували вогнем скіпетр і меч.
Жертвували йому не лише кров’ю тварин, а й людьми, особливо під час страшних хвороб або воєн: кидали жереб серед злочинців — і тих, на кого він ліг, вбивали на славу Нияна, скидаючи в провали земні, щоб наситився він цією кров’ю і відвернув біди від безневинних.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Микула Селянинович — міфологізований орач-багатир в російських билинах. У билинах про Микулу і Вольгу селянин Микула Селянинович осоромлює князя з його дружиною, які на конях не можуть поспіти за його плугом, не можуть витягнути залишений їм у землі сошник і т. д.
Мороз (Морозко) — персонаж слов’янського казкового і обрядового фольклору. Культ Мороза побічно відбито в усіх слов’янських традиціях (головним чином в прислів’ях і приказках).
Морський Цар — верховний владика усіх вод, що омивають землю. Коли він веселиться у своїх пишних підводних чертогах, то розігрується негода і бурхлива стихія топить кораблі.
Ниян. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія