Нечиста Сила (Нечисть). Слов’янська міфологія
Нечиста Сила (Нечисть) — у східних слов’ян загальна назва для усіх нижчих демонологічних істот і духів, синонімічне таким назвам, як злі духи, біси, дияволи і так далі.
Народні уявлення про Нечисту Силу виразно відбивають дуалізм божого і бісівського начал, якому підкорялися і дохристиянські вірування про природні духи. Загальними для всіх персонажів нижчої міфології є їх належність до «негативного», «нечистого», «нетутешнього», потойбічного світу (іноді чіткіше — до пекла) і пов’язане з цим протиставлення позитивному, тутешньому світу; їх підступність по відношенню до людей (за наявності персонажів амбівалентного характеру).
За народними віруваннями, висхідних до книжкової, апокрифічної традиції (передусім легенди про створення світу), Нечиста Сила створена самим Богом (з його відображення у воді, з плювка, з ангелів-відступників або ангелів, як згрішили, вигнаних Богом з неба на землю і в пекло) або Сатаною, який створив у протиборстві з Богом свою армію нечисті. Пор.: такі народні назви Нечистої Сили як ангел з ріжками, антихрист, бог з рогами, сатана, єретик і т. п. Менш пов’язані з книжковою традицією повір’я про те, що різного роду демонологічні істоти з’являються із покійників (нехрещених дітей, самовбивць, які померли неприродною смертю), дітей, проклятих батьками, людей, викрадених Нечистою Силою (лісовиком, водяним, русалками і т. д.), дітей, народжених від стосунків з Нечистою Силою (облюдків).
Широко поширене у слов’ян вірування, що Нечиста Сила (диявол, біс) може вилупитися з півнячого яйця, що носиться під пахвою ліворуч. Нечиста Сила всюдисуща, проте її власним простором є лише «нечисті місця»: пустки, нетрі, гущавина, трясовини, непрохідні болота, перехрестя, мости, межі сіл, полів, печери, ями, усі види водойм, особливо вири, колодязі, посудини з водою; нечисті дерева — суха верба, горіх, груша і т. п., підпілля і горища, місце за і під піччю; лазня, овини, хлів і т. д.
Житло — одна з головних ознак номінації Нечистої Сили: лісовик, боровик, лозатий, моховик, польовик, щучник, межник, водяний, омутник, вировник, виринниця, веретник, травник, стоговий, дворовий, домовий, овинник, банник, амбарник. гуменник, хлібник, запічник, підпольник, голбешник і т. д.
Нечиста Сила має найбільші можливості дії і найбільш небезпечна для людей в «нечисту» пору року і доби: в т. з. нехрещені, або погані, дні різдвяних святок, в ніч на Івана Купала і тому подібне, опівночі (глуху ніч) і полудень, після заходу і до сходу сонця: в певні нечисті періоди життєвого циклу — від народження до хрещення, від пологів до «введення» в церкву і тому подібне. Для окремих персонажів існують свої особливі періоди: для русалок — русальний (троїцький) тиждень, для шуликунів — різдвяні святки і т. д.
Для зовнішнього вигляду Нечистої Сили характерна розпливчатість, многоликість, невизначеність і мінливість, здатність до перевтілень, виражена у різних демонів по різному. Так, для лісовика характерна різка мінливість зросту (то вище за ліс, то нижче трави), для русалки — стійкий жіночий (рідше дитячий) вигляд, для Домовика — антропоморфність або зооморфність і так далі. Найбільш поширений антропоморфний вигляд Нечистої Сили (у вигляді старого, жінки, дівчини, чоловіка, хлопця, дитини), проте з постійно вираженою деякою аномальною для людини (звіриною) ознакою; найчастіше це: гостроголовість, рогатість, хвостатість, кульгавість (безп’ятість), звірині ноги, кігті, відвислі груди, відсутність спини, безкістність, великоголовість, волосистість, косматість, чорний колір шерсті і т. д.
Антропоморфна Нечиста Сила відрізняється або голизною, чорним або білим одягом з деякими характерними деталями: загостреною шапкою, солдатським мундиром з яскравими ґудзиками та ін. Нерідко Нечиста Сила приймає і зооморфний вигляд, як правило, невеликих тварин — ласки, білки, зайця, кішки, собаки, свині, миші, жаби, змії, риби, сороки та ін.
Нечиста Сила може з’являтися у вигляді неживих предметів і явищ: клубка, що котиться, купи сіна, каменів; вогняного, водяного або пильного стовпа, колеса, вихрів і тому подібного. Окрім антропоморфного, зооморфного і предметного втілення, Нечиста Сила може уявлятися безтілесною.
До зовнішніх ознак Нечистої Сили відносяться також характерні аномальні (для людини) прояви: сиплий, гучний голос, шум, тріск, гул, виття; швидкість переміщення, стрімкі обертальні рухи, швидкі зміни вигляду. Для окремих персонажів характерні свої специфічні форми поведінки і способу життя: біси бенкетують, п’ють вино, грають в карти, одружуються і влаштовують весілля; русалки танцюють, співають, розгойдуються на деревах, розчісують волосся і т. д.; лісовик пасе вовків, плете личаки, у нього є маленькі діти; домовий доглядає за худобиною, передбачає смерть і т. п.
Ставлення Нечистої Сили до людей неоднозначне: разом з підступними демонами, яких більшість, є і демони, які можуть робити добро, і навіть доброзичливці (наприклад, лісовик може повідомити надзнання, навчити знахарству; домовий може полюбити худобину і доглядати за нею і тому подібне), але загалом люди ставляться до Нечистої Сили зі страхом. Навіть згадка про Нечисту Силу вважається небезпечною, при необхідності назвати якого-небудь демона плюють, хрестяться, користуються евфемізмами (задобрюючими або вказівними назвами): той, він, не наш, голубити, красень, сусідушко, хазяїн, цар, пан, князь і т. п.; широко споживані назви за спорідненістю і соціальними стосунками: баба, мати, дід, дядько, сестричка, подруга, помічники, співробітники, гість і т. д.
Підступність Нечистої Сили по відношенню до людини проявляється у самих різних видах. Найбільш типові дії: демони лякають людей звуком (стуком, гулом, виттям, тріском), дотиком (волохатої лапи), давлять уві сні, душать людину, насилають безсоння, лоскочуть до смерті; «водять» людей, збивають їх зі шляху, заманюючи в гущавину або драговину; чинять безлад: перевертають предмети, зрушують їх з місця; накликають на людей хвороби (особливо душевні); спокушають людей, бентежать спокусами, штовхають на гріх, спонукають до самогубства, спокушають жінок, викрадають і обмінюють дітей, мучать худобину, віднімають молоко і т. д.
Багато з цих дій є специфічними функціями окремих персонажів: лісовик «водить», збиває зі шляху людей і худобину, домовий лякає стуком, дотиком, русалка лоскоче, упир спокушає жінок, богинки крадуть і підмінюють дітей і т. д., що нерідко відбивається і в іменах.
Найменш спеціалізованим (найбільш узагальненим) персонажем нижчої міфології у слов’ян є біс, який виступає нерідко як видове поняття по відношенню до інших, окремих персонажів: лісовика, водяного, банника, русалки і так далі. При цьому, проте, біс — завжди втілення злого начала.
Страх перед підступами Нечистої Сили примушує людей передусім уникати нечистих місць і нечистого часу. Наприклад, не купатися в річці до і після певного часу, не ходити в ліс і в поле в русальний тиждень, не виходити з будинку опівночі, остерігатися святок і т. п.; не залишати відкритій посуд з водою і їжею, закривати колиску, затуляти в потрібний час піч, вікна, трубу, завішувати дзеркало і т. п., а також здійснювати спеціальні дії-обереги: читання молитви, заманювання Нечистої Сили, окреслювання кругом і т. п. Нечиста сила боїться хресного знамення, парного числа, співу півня та ін.
Для відлякування Нечистої Сили може застосовуватися також ефект «дива», тобто розповідь про яку-небудь дивовижну історію (весілля брата і сестри, народження дитини у семирічної дівчинки і тому подібне). Застосовуються також рослини-обереги, особливо мак, полин, кропива та ін., залізні предмети та ін., що колють і ріжуть
В той же час люди іноді свідомо вступають в союз з Нечистою Силою, наприклад, здійснюють ворожіння, для чого знімають із себе хрест, йдуть на перехрестя доріг, в лазню або інші нечисті місця; лікують за допомогою заговорів, насилають порчу і т. п. Проміжне положення між світом Нечистої Сили і світом людей займають особи, які знаються з Нечистою Силою, «продали душу бісові», — відьми, чаклуни, знахарі і т. п.
У слов’янському фольклорі сюжети і мотиви, пов’язані з Нечистою Силою, представлені передусім у биличках, бувальщинах, казках і легендах книжкового, апокрифічного походження.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Лякливиця — міфічна потвора, що несла людям переляк, боязкість тощо.
Магура — донька громовержця Перуна, хмарна діва — прекрасна, крилата, войовнича. Магура схожа на скандинавську валькірію. Серце її навіки віддане ратникам, богатирям.
Межевик — брат Луговичка, синок Полевичка. Він такий же маленький, в одязі з трави, але не зелений, а чорний.
Нечиста Сила (Нечисть). Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія