Морський Цар — верховний владика усіх вод. Слов’янська міфологія

    Морський Цар — верховний владика усіх вод. Слов’янська міфологія

    Морський Цар — верховний владика усіх вод, що омивають землю. Коли він веселиться у своїх пишних підводних чертогах, то розігрується негода і бурхлива стихія топить кораблі. Щоб вмилостивити царя, корабельники опускають за борт хліб-сіль, а траплялося, і людей за жеребом, як у билині про Садка.
    За давніми слов’янськими переказами, усі моря і океани — це кров Морського Царя, а річки — його доньки. Іноді в казках Морський Цар являється у вигляді лютого жеребця, якого повинен об’їздити багатир. Пізніші оповіді малюють Морського Царя не лише грізним володарем, а й батьком великої сім’ї. Тільки немає у них з водяною царицею — «усім русалкам русалкою» — синів: одні доньки родяться — діви моря з риб’ячим хвостом.
    Руські віддання віщають з глибини років про те, що усі доньки Морського Царя перетворилися на великі річки. Через те з ними і пов’язані у багатьох місцях Русі забобонні уявлення, що є відгомонами давнього обожнювання вод земних.

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Зміулан — могутній покровитель чорних хмар, супротивник царя Вогню і цариці Молоньїці, пов’язаний з образами Вогняного Змія і Змія Горинича.

    Знич — священний непогасний вогонь. Давні слов’яни шанували його як вічне джерело життя, подавця тепла і світла.

    Зозуля — один із найбільш міфологізованих птахів у слов’янській традиції. Згідно із повір’ями, у Зозулі немає пари: чоловік її потонув або вона сама вбила його, зжила зі світу або заховала під міст. Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології.

    Морський Цар — верховний владика усіх вод. Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.