Мокоша — богиня родючості. Слов’янська міфологія
Мокоша (Макош, Цариця Води, Водяниця, Мати Коша) — давньоукраїнська богиня родючості, жіночого рукоділля, мистецтва і води. Заступниця вагітних і породілей. Кожна п’ятниця в давніх українців була днем Мокоши. Ім’я Мокоші академік Б. Рибаков трактує як словосполучення. Мати Врожаю (Мо — Мати, Кош — кошівниця для зерна). Популярність Мокоші серед українського жіноцтва була такою великою, що її культ зберігався довгі століття після знищення язичництва, що зафіксовано в літописах («…по украинамъ молятся богу Перуну, й Хорсу, й Мокоши»). Церква змушена була п’ятницю — день Мокоші — зробити днем Парасковії та Покрови (За П. Трощиним).
За народними переказами, що дійшли до наших днів, первісне ім’я Мокоші — Мати Коша. В цьому — відгомін культу жінки-матері часів матріархату, коли порядкувала серед роду, серед Коша (на стійбищі, в громаді, общині і т. п.) мудра, досвідчена жінка, яку всі називали Матір’ю. Вона лікувала, приймала пологи, визначала обов’язки кожному, навчала рукоділлю, куховарінню тощо. Мати Коша була шанованою богинею у сарматів (За М. Слободянюком).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Жаби — це колишні люди, затоплені всесвітнім потопом. У них, як і у людей, по п’ять пальців на руках і ногах: чотири довгих, а один коротенький. Прийде час, і вони знову стануть людьми, а ми перетворимося на жаб.
Жар-квітка — фантастична квітка — метафора блискавки. Коли вона цвіте, ніч буває ясніша за день і море коливється.
Жар-птиця — в східнослов’янській казці дивовижний птах.
Мокоша — богиня родючості. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія