Міфічні істоти, чудовиська, персонажи і предмети слов’янської міфології
1. Алатир
Алатир — священний «живий» камінь, що лежить у Вирії під «першодеревом світу» Прадубом.
2. Алконост
Алконост — дивовижна птиця, мешканка Вирію — слов’янського раю.
3. Арись-Поле
Арись-Поле — один із найдревніших образів слов’янської міфології. Казковий сюжет про матір-рись був навіть поширеніший, ніж мотив утоплої красуні і перетворення її на рибу або русалку.
4. Асилки
Асилки (осилки, велети) — в східнослов’янській міфології велетні-багатирі. Жили у давні часи, за деякими міфами, створювали річки, споруджували кручі і тому подібне.
5. Аспід
Аспід — це жахливий крилатий змій, який має пташиний ніс і два хоботи, крила у нього строкаті і горять-переливаються, немов самоцвітне каміння.
6. Баба Яга
Баба Яга — в слов’янській міфології лісова стара чарівниця, відьма. Згідно з казками східних і західних слов’ян, Баба Яга живе в лісі в «хатинці на курячих ніжках», пожирає людей; огорожа навколо хати — з людських кісток, на огорожі черепа, замість засува — людська нога, замість замків — руки, замість замка — рот з гострими зубами.
7. Багатирі
Багатирі — казкові персонажи, яких зображував на своїй картині Васнєцов і мали цілком реальних прототипів.
8. Болотник
Болотник (Болотник, Болотняник, Багник, Болотняник) — злий дух на болоті, який намагається затягнути людину в трясовину; рід лісовика або водяного, який живе у болоті.
9. Болотниця
Болотниця (Омутниця, Лапотниця) — водяна діва, яка живе в болоті, у вирах і трясовинах. Молода жінка, яка заманює людей на болото.
10. Босоркун
Босоркун — вітряний дух посух і хвороб (пошесті), перший син Стрибога (бога вітрів).
11. Буян
Буян — острів, що згадується в казках і заговорах. Знаходиться далеко за морем, наділяється фантастичними властивостями потойбічного світу.
12. Вазила
Вазила — дух-покровитель коней, подібність дворового.
13. Василіск
Василіск — цар-змій, чудовисько з головою півня, очима жаби, крилами кажана і тілом дракона. Від його погляду кам’яніє усе живе, а від дихання в’януть трави і никнуть дерева.
14. Велетень
Велетень — персонаж слов’янської міфології. Велетень відрізнявся величезним зростом (міг взяти на долоню орача з упряжкою) і силою (кидав камені величиною з млинове жорно) і т. п.
15. Веретено
Веретено — знаряддя прядіння, що наділяється магічними властивостями.
16. Вештиця
Вештиця — персонаж південнослов’янської демонології, який поєднує властивості реальної жінки і демона. За сербськими повір’ями, Вештицею ставала жінка, в яку вселився «диявольський дух» або яка уклала угоду з бісом, продала йому свою душу.
17. Вирій
Вирій (Буян-острів, Ирій) — за давніми легендами, сонмище богів та померлих душ, острів у всесвіті, першоземля богів і світу.
18. Вихор-біс
Вихор-біс — нечиста сила, яка, побачивши, що піднімається гроза, біжить від неї чимдалі, щоб не вразила стріла Іллі-пророка.
19. Вихревій
Вихревій (Вихревик, Дідусь безрукий) — дух негоди. Син Стрибога.
20. Відьма
Відьма (від давньорус. ведь — «знання») — один із основних персонажів демонології східних і західних слов’ян, який поєднує риси реальної жінки і демона.
21. Відьмак
Відьмак (видьмак, видьмар, видьмун, ведзьмак, ведзьмар) — персонаж східнослов’янської демонології. Як і відьма, Відьмак може бути природженим і навченим.
22. Вій
Вій — персонаж української демонології — грізний старий з бровами і повіками до самої землі. Маючи величезні очі з важкими повіками, Вій вбиває своїм поглядом.
23. Волкодлак
Волкодлак — Волкодлак, вурколак, перевертень, в слов’янській міфології — людина, яка має здатність перетворюватися на вовка, для чого їй треба перекинутися через пень або вбити в землю осиковий кілок чи ніж.
24. Волх
Волх (Волх Всеславич, Вольга) — міфологізований персонаж руських билин, володар чудодійних вовкулацьких властивостей.
25. Волхви
Волхви (жерці, ведуни і ведуньї, віщуни і віщунки) — пророки, провісники, які знають минуле, сьогодення і майбутнє. Давні служителі руських богів.
26. Вук Вогнезмій
Вук Вогнезмій — у повір’ях сербів — дивовижний герой, що обертається вовком.
27. Гамаюн
Гамаюн — віщий птах, посланець богів, їх глашатай, який співає людям божественні гімни і провіщає майбутнє тим, хто уміє чути таємне.
28. Глуханя
Глуханя — міфічна потвора, яка відбирала в людей слух і мову.
29. Голка
Голка (ігла, шпилька) — в народній культурі предмет-оберіг і водночас знаряддя порчі.
30. Гориня, Дубиня і Усиня
Гориня, Дубиня і Усиня — три багатирі — велетні із казок. Вони мають надлюдську силу, яка призводить до порушення природного порядку, що утруднює дії головного героя.
31. Градівник
Градівник (хмарник) — персонаж української демонології.
32. Гризачка
Гризачка — міфічна потвора, що несла людям хворобу серця.
33. Громислав
Громислав — велетень-землевпорядник, який допоміг Сварогу-творцеві у створенні планети.
34. Дабог
Дабог — в південнослов’янській міфології міфологізований образ земного царя («цар на землі» в сербській казці), який протиставляється Богові на небі.
35. Денниця
Денниця — в слов’янській міфології образ полуденної зорі (чи зірки), мати, донька або сестра Сонця, кохана Місяця, до якого її ревнує Сонце (мотив «небесного весілля»).
36. Додола
Додола — в південнослов’янській міфології жіночий персонаж, який згадується в обрядах викликання дощу. Відомий у сербохорватській (Додола, Дудулейка, Додолиця, Додилаш), болгарській (Додола, Дудула, Дудулиця, Дудоле, переважно в західних областях Болгарії), а також в румунській та інших традиціях (польськ. міфологічне ім’я Дзидзиля).
37. Жаби
Жаби — це колишні люди, затоплені всесвітнім потопом. У них, як і у людей, по п’ять пальців на руках і ногах: чотири довгих, а один коротенький. Прийде час, і вони знову стануть людьми, а ми перетворимося на жаб.
38. Жар-квітка
Жар-квітка — фантастична квітка — метафора блискавки. Коли вона цвіте, ніч буває ясніша за день і море коливється.
39. Жар-птиця
Жар-птиця — в східнослов’янській казці дивовижний птах.
40. Жовтяниця
Жовтяниця — потвора, яке несла людям жовчну хворобу.
41. Здухач
Здухач — за сербськими і чорногорськими повір’ями, людина або тварина з демонічними властивостями, яка має здатність боротися з негодою, захищати свої угіддя від нападу інших атмосферних демонів.
42. Змій
Змій — у південних слов’ян атмосферний демон, борець з алами та іншими проводирями градових хмар, захисник посівів від граду і негоди, покровитель сільських угідь; міфологічний коханець, від зв’язку якого з жінкою народжуються юнаки і борці з градовими хмарами.
43. Змій Вогняний
Змій Вогняний — втілення зміїної хитрості і сили, який літає над селами і проникає в хати самотніх дівчат і жінок. Якщо Вогняний Змій полюбить дівицю, то любка незцілима довіку.
44. Змій Горинич
Змій Горинич — в російських билинах і казках представник злого начала, дракон з 3, 6, 9 або 12 головами. Пов’язаний з вогнем і водою, літає по небу, але одночасно співвідноситься і з низом — з річкою, норою, печерою, де в нього заховані багатства.
45. Змій-Ящір
Змій-Ящір — Владика підземного нижнього Світу Наві, породжений його надрами. А закони Наві первинні і невід’ємні від законів Природи, означає, що Змій — це мудрість, первинна спіраль сходження.
46. Зміулан
Зміулан — могутній покровитель чорних хмар, супротивник царя Вогню і цариці Молоньїці, пов’язаний з образами Вогняного Змія і Змія Горинича.
47. Знич
Знич — священний непогасний вогонь. Давні слов’яни шанували його як вічне джерело життя, подавця тепла і світла.
48. Зозуля
Зозуля — один із найбільш міфологізованих птахів у слов’янській традиції. Згідно із повір’ями, у Зозулі немає пари: чоловік її потонув або вона сама вбила його, зжила зі світу або заховала під міст. Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології.
49. Ирій-сад
Ирій-сад (Вирій) — давня назва раю у східних слов’ян. Світле небесне царство знаходиться по той бік хмар, а може бути, це тепла країна, що лежить далеко на сході, біля самого моря, — там вічне літо, і це — сонячна країна.
50. Караконджо
Караконджо — у південнослов’янській міфології це водяні демони, які виходять в розпал зими з води на сушу після опівночі.
51. Карачун
Карачун (Корочун, Керечун) — в народній традиції термін, закріплений головним чином за різдвяним циклом обрядів і вірувань.
52. Карлики
Карлики — західнослов’янські міфологічні персонажі у вигляді маленьких чоловічків, які мешкають по сусідству з людьми і вступають з ними в різні відносини, характер яких залежить від ставлення до них людей.
53. Китоврас
Китоврас— у староруських книжкових легендах кентавр. У рукописних текстах Китоврас фігурує з XIV ст., що означає або ім’я чудовиська, або власну назву, пов’язану з персонажем апокрифічної оповіді.
54. Кликуші
Кликуші — чаклуни і чаклунки напускають на людей і худобу порчу, тобто стомлюють, сушать, виснажують хворобливими припадками.
55. Клітник
Клітник (Клетник) — істота, яка живе в кліті-коморі, помічник Домовика. Ночами влаштовує огляд речам, перекладає їх з місця на місце, шумить.
56. Коркуша
Коркуша — потвора, яка заражала людей коростою, віспою, обкидала чиряками і струпами тощо.
57. Кострома
Кострома — міфічний образ весни у давніх росіян. Свято утворилося на ґрунті давньоукраїнського свята Тополі.
58. Кострома
Кострома (Коструб, Кострубонька) — в традиційній культурі росіян і українців персонажі календарного обряду і хороводної гри, приурочених до весняно-літнього часу.
59. Кострубонька
Кострубонька — чоловіче втілення родючості, як би Кострома чоловічого роду.
60. Лешачиха
Лешачиха (Лешиха, Лесовиха) — дружина лісовика, яка має вигляд звичайної жінки з розпатланим волоссям, в яке вплетені зелені гілки. Лешихи — це душі занепащених дівчат, які були прокляті батьками або підняли на них руку.
61. Лихо
Лихо (Хвацько Однооке) — зосліпу кидається на кого попало, не розбираючи ні багатого, ні бідного, ні правого, ні винуватого. Лихо — втілення нерозбірливості, несправедливості долі, року.
62. Лідниця
Лідниця — міфічна потвора, що несла простуду, відморожувала людям кінцівки тощо.
63. Ломота
Ломота — міфічна потвора, що несла людям хворобу кісток, кінцівок, нарости на суглобах тощо.
64. Лякливиця
Лякливиця — міфічна потвора, що несла людям переляк, боязкість тощо.
65. Магура
Магура — донька громовержця Перуна, хмарна діва — прекрасна, крилата, войовнича. Магура схожа на скандинавську валькірію. Серце її навіки віддане ратникам, богатирям.
66. Межевик
Межевик — брат Луговичка, синок Полевичка. Він такий же маленький, в одязі з трави, але не зелений, а чорний.
67. Микула Селянинович
Микула Селянинович — міфологізований орач-багатир в російських билинах. У билинах про Микулу і Вольгу селянин Микула Селянинович осоромлює князя з його дружиною, які на конях не можуть поспіти за його плугом, не можуть витягнути залишений їм у землі сошник і т. д.
68. Мороз
Мороз (Морозко) — персонаж слов’янського казкового і обрядового фольклору. Культ Мороза побічно відбито в усіх слов’янських традиціях (головним чином в прислів’ях і приказках).
69. Морський Цар
Морський Цар — верховний владика усіх вод, що омивають землю. Коли він веселиться у своїх пишних підводних чертогах, то розігрується негода і бурхлива стихія топить кораблі.
70. Навія
Навія — міфічна потвора, що несла людям божевілля.
71. Наліт
Наліт (Мрія) — літає ночами до людей, які сумують за покійникам, щоб винищити їх. Мрія, або Наліт, може бути видима тільки для тих, кого вона відвідує, інші помічають лише сяйво.
72. Нічниці
Нічниці — нічні демони. Нападають головним чином на дітей (іноді тільки на новонароджених, до хрещення) і не дають їм спати. Нічниці — невизначеного виду істоти, невидимі або схожі на птахів, кажанів, черв’яків; привиди, блукаючі вогні; рідше — жінки з довгим волоссям у чорному одязі.
73. Обереги
Обереги — магічні засоби, що оберігають людину і її світ (будинок, худобу, врожай, знаряддя виробництва і тому подібне) від потенційної небезпеки: нечистої сили, хвороб (у тому числі порчі), хижих тварин, змій, градових хмар і так далі.
74. Овсень
Овсень (Авсень Баусень, Таусень, Говсень, Овсень, Овсей, Усень) — в східнослов’янській міфології ритуальний персонаж, пов’язаний з Новим роком (чи Різдвом), з початком весняного сонячного циклу і зростанням родючості; персоніфікований початок року — прибутку (врожаю).
75. Олена Прекрасна
Олена Прекрасна — героїня чарівних слов’янських казок названа так, звичайно, на честь старогрецької Олени, через яку втрачали голову усі чоловіки і була до основи зруйнована Троя.
76. Очниця
Очниця — міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей.
77. Посох
Посох (палиця) — один із основних атрибутів учасників різних обрядів, у т.ч. ритуальних обходів (колядників, полазника, кукерів та ін.), демонів; аналогічний жезлу, палиці, лозині, гілці, а також деяким предметам домашнього начиння (коцюбі, рогачу, помелу, лопаті).
78. Ржаниця
Ржаниця (Ржиця) — подібність Полудниці, тільки живе вона в житі. Із злісних мотивів може сплести декілька стебел жита, і тоді поле вважається проклятим.
79. Русалки
Русалки (Мавки, Лоскітниці) — водяні божества. За народними уявленнями, Русалки — жінки та діти, які померли неприродною смертю (серед них чимало самогубців).
80. Руслан Лазарович
Руслан Лазарович (Руслан, Уруслан Залазарович) — герой староруської книжкової казкової повісті і фольклору.
81. Самовіли
Самовіли — згідно з повір’ями південних слов’ян, це подібність добрих русалок. Вони молоді, красиві, на голові у деяких Віл корони.
82. Самодіви
Самодіви — у міфології південних слов’ян — лісові німфи, рідні сестри Самовілам — німфам гірським. У народному уявленні це русокосі, чорноокі красуні, що з весни до осені живуть в річках, озерах, джерелах, серед лісів, полів, долин.
83. Сирін
Сирін — один з райських птахів, навіть сама назва співзвучна з назвою раю: Вирій. Проте це зовсім не світлі Алконост і Гамаюн. Сирін — темна птиця, темна сила.
84. Стратим-птиця
Стратим-птиця — усім птицям мати. Живе Стратим-птиця на океані-морі. І дітей робить на океані-морі.
85. Таласим
Таласим — перевертень, який вічно живе. Перетворюючись на собаку, кішку, будь-яку іншу тварину, він нападає глухою ніччю на людей і душить їх. Якщо не дати йому відсічі, захворієш або навіть помреш.
86. Тодорці
Тодорці — персонажі сербської міфології. Їх представляють у вигляді коней, вершників або істот із кінськими тілами і людськими головами.
87. Трясовиця
Трясовиця (Пропасниця) — міфічна потвора, що несла людям гарячку, смерть.
88. Упир
Упир — у слов’янській міфології — живий або мертвий чаклун, який вбиває людей і смокче з них кров. Також цим словом можуть називати злу і ворожу людину.
89. Фараонки
Фараонки — в російському фольклорі назва напівриб-напівдів. Назва Фараонки пов’язана з вторинним осмисленням традиційного образу русалки під впливом легендарного циклу, що склався навколо біблійних міфів.
90. Фініст — ясний сокіл
Фініст — ясний сокіл — персонаж казки, дивовижний чоловік у вигляді сокола, який таємно відвідував кохану.
91. Хала
Хала — у південних слов’ян дракон або змій. Відомий в сербській, болгарській і македонській традиціях.
92. Ховала
Ховала — істота з дванадцятьма очима, розташованими як би на невидимому обручі навколо голови.
93. Черевуха
Черевуха — міфічна потвора, що несла людям хворобу шлунка та інших нутрощів.
94. Чорт
Чорт (Нечистий, Дідько, Біс. Диявол, Сатана, Щезник, Той, Злий) — один з найрозповсюдженіших негативних персонажів давньої української міфології та демонології християнської доби.
95. Чудинко
Чудинко — те саме, що й Кікімора, втілення злого начала. Погані люди закладають його у вигляді маленької ганчіркової або дерев’яної ляльки під колоду будинку під час будівництва.
96. Чудь білоока
Чудь білоока — давній народ, який населяв північ Східної Європи до часу російського заселення. Чудь зображається як дикий народ («білоокі племена»), який жив грабіжництвом, іноді як велетні (на місці битв з Чуддю знаходять величезні кістки) і людоїди.
97. Шишига
Шишига (або Лешенька) — маленька горбата істота жіночої статі в російському фольклорі, живе в очеретах, віддає перевагу дрібним річкам і водоймам.
98. Шутовка
Шутовка — водяна діва в міфології російської півночі. Всяка водяниця колись була дівчиною, але або сама потонула, ненавмисно, або була занапащена чиєюсь злою волею.
Міфічні істоти, чудовиська, персонажи і предмети слов’янської міфології
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія