Мара (Марена) — богиня зла. Слов’янська міфологія

    Мара (Марена) — богиня зла. Слов’янська міфологія

    Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, Мара — донька Чорнобога — сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів — хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі Змієм породила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю, Глуханю, Коркушу та ін.). Згідно з повір’ям, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Давні українці щовесни робили опудала Мари, які спалювали або топили у воді (За П. Трощиним).

    Інший варіант викладу

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Чур (Цур, Шур) — один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців «домашніх» богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду.

    Ярило — бог весняних робіт, плотської любові і статевих пристрастей. Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця.

    Яровит — бог родючості і весни у давніх прибалтійських українських племен.

    Ятробог — бог ранкової зорі.

    Мара (Марена) — богиня зла. Слов’янська міфологія

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.