Лизун — будинковий дух. Слов’янська міфологія
Лизун — дух, який мешкає за піччю або в підпіллі будинку, домовий. Лизун — одне із табуїстичних імен будинкового духу, який, за повір’ями, лиже, зализує ночами волосся людей, шерсть худоби, вилизує залишений брудний посуд. Лизун може нагадувати волохате звірятко: «А то раз почав він [лизун] лизати мене по голові таким жорстким язиком. Що, думаю, за притчі? Схопив я його за шерсть. Кішка та й годі! А кішки у нас у будинку, слід сказати, давно не бувало. Бачу, справа нечисте. Давай молитву читати та хреститися. Благо руки не віднялися, насилу відхрестився».
Таємничим волохатим лизуном селяни лякали дітей: «Лизун під піччю живе, там на кухні, в комірці. Не плач, лизун тебе там з’їсть. Лизун-то в підпіллі і живе».
Лизуном, який мешкає під піччю і виходить звідти, коли нікого немає (може з’являтися і в лазнях), лякали хлоп’ят на Смоленщині, а також в Ярославській, Тверській, Костромській губерніях.
На Смоленщині лизун — «дитяче страховище», але лизун — це і «сніп вогню полум’я».
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Радогост (Радегост, Радегаст) — бог торгівлі та мореплавства у західних українських племен.
Род— Сущий, Єдиний, прародитель богів і творець світу.
Руєвiт — бог літа, землі, родючості у прибалтійських українських племен.
Лизун — будинковий дух. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія