Лихоманка — Демон хвороби. Слов’янська міфологія

Лихоманка — Демон хвороби. Слов’янська міфологія

Лихоманка  — дух, який взимку або ранньою весною, вириваючись зі світу Наві, вселяється в людей і при цьому починає їх трясти, розслабляти людські суглоби і ламати кістки. Змучивши одного, Лихоманка переходить в іншого і при польоті цілує обрані жертви (мітить хворобою губи), тому людина у подальшому захворіє, якщо, звичайно ж, не вчинить захисних заходів.

Лихоманка — Демон хвороби. У слов’ян демони хвороби мають вигляд жінок. Представляється простоволосою жінкою диявольського вигляду. Згадується в слов’янських апокрифах і в заговорах. Частенько наші предки, щоб задобрити і не притягнути Лихоманку, називали її пестливо-привітними словами: добруха, кумоха, сестричка, тітка, гостюшка, гостейка. Образи хвороб слабо виражені в слов’янській традиції, а тому не відображені в обрядах і ритуалах.

В основі цієї віри (у чаклунство і самочаклунство) лежить стара антимістична концепція хвороби, що збереглася в недоторканості: хвороба є «біс», якого потрібно уміти вигнати з хворого належним заговором. Лихоманка зображується в одному поширеному заговорі в таких фарбах: «бесица, имеюща разжени очи, а руци железные, а власы верблюжия», послав її з пекла її батько сатана, «в людину злі капості творити, і кістки жіночі ізсушати, млека ізсякнути, а немовля уморити, і очі людям онрачити, склади расслабити».

Лихоманки бувають різними, і загальне число їх, як правило, 12. У слов’янських змовах часто перераховуються їх імена: в записі 18 ст. — Тресея, Отпея, Гладея, Аввареуша, Храпуша, Пухлея, Желтея, Анея, Немея, Глухея, Каркуша та ін. Є й інший перелік:

1) Трясея (Трясавица) — від дієслова «трясти».

2) Огнея, або Вогняна: «Яку людину упіймаю (говорить вона про себе), та розгориться, аки полум’я в печі», — тобто вона робить внутрішній жар.

3) Ледея, або Озноб (Знобея, Знобуха): аки лід, морозить рід людський, і кого вона мучить, той не може і в печі зігрітися.

4) Гнеться — вона лягає у людини на ребра, гнітить її утробу, позбавляє апетиту і викликає блювоту.

5) Грудиця — лягає на грудях, у серця, і заподіює хрипоту і харкання.

6) Глухея — налягає на голову, ломить її і закладає вуха, від чого хворий глохне.

7) Ломея, або Костолам: «Аки сильна буря дерево ломить, такоже і вона ламає кістки і спину».

8) Пухнея — пускає по усьому тілу набряк (пухлина).

9) Жовтія — ця жовтить людину, «аки квіти в полі».

10) Коркуша, або Корчея, — ручні і ножні жили зводить, тобто корчить.

11) Глядея — не дає спати хворому (не дозволяє йому зімкнути очі, чим пояснюється і дане їй ім’я); разом з нею приступають до людини біси і зводять її з розуму.

12) Невея (яка мертвить) — усім лихоманкам сестра стара, вона для всіх проклята, і якщо вселиться в людину — вона вже не мине смерті.

Наявність цих імен тільки в заговорах, так само як і дуже різний склад цих імен, серед яких немало грецьких і з неясною етимологією, показує, що Лихоманки відносяться до книжно-апокрифічному шару слов’янської і російської демонології і мають швидше медичний характер.

Саме число 12 і різко негативна семантика «сестер-трясавиць» пов’язані з апокрифічним мотивом дочок царя Ірода. Діви-Іродіади — простоволосі жінки диявольського вигляду. У деяких заговорах їх 7, 10, 40, 77, а в народних переказах Лихоманка може ходити і самостійно. При цьому з табуїстичних міркувань її звуть пестливо — привітними словами: добруха, кумоха, сестричка, тітка, гостюшка, гостейка та ін. Образ Лихоманки, на відміну від образу чуми, в слов’янській традиції слабо виражений і тому не відбитий у биличках, обрядах і повір’ях. Якщо рубати що-небудь на Порозі або бити по ньому, то тим самим пустиш у будинок відьму і жаб, а також віддаси себе у владу лихоманок, які живуть у Порога. За російськими повір’ями в горах живуть прокляті люди, лихоманки. Чехи, вважаючи, що лихоманки живуть в Колодязі, заговорювали у Колодязя цю хворобу.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Мара двулика (Макош, Кошмара)— язичницька богиня слов’ян, яка пряде нитку долі. Представлялася пізніше як домовий дух в образі жінки з великою головою і довгими руками, яка пряде ночами в хаті.

Мара (Марена) — богиня зла, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті.

Мариця — Мара Водна Цариця, Матінка-водиця, Богова Сестричка, Природна Сила Всесвіту.

Лихоманка — Демон хвороби, СЛОВ’ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія