Лихо (Хвацько Однооке). Слов’янська міфологія
Лихо (Хвацько Однооке) — зосліпу кидається на кого попало, не розбираючи ні багатого, ні бідного, ні правого, ні винуватого. Лихо — втілення нерозбірливості, несправедливості долі, року.
Інший раз Лихо обійде великого грішника, та навалиться на хорошу, працелюбну людину: і будинок її згорить, і поля поб’є градом, та і сама не знатиме, куди діватися від хвороби, а Лихо все сидітиме на шиї — і ноги звісило!
Є і дійсно така казка про мужика, який заснув у лісі, а його осідлало Лихо — і з тих пір усе у нього пішло навскіс. Довго мучився мужик ношею, доки не вирішив утопитися разом із нею в річці, щоб хоч сім’ю позбавити від біди і розорення.
Але він-то потонув, а Лиху усе дарма: виплило і пішло, як ні в чому не бувало, шукати собі нову поживу.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Леда (Ладона) — богиня весни й родючості в давніх поляків. рівнозначна Ладі.
Лель — бог кохання й бджолярства. Іноді уявлявся «вічним парубком», який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість кохання, опікує дітей, любить квіти, сприяє бортничам.
Леля — богиня весни, донька богині краси, любові і родючості Лади. Згідно з міфами, вона була нерозривно пов’язана з весняним відродженням природи, початком польових робіт.
Лихо (Хвацько Однооке). Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія