Лада — богиня весни. Слов’янська міфологія
Лада — велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт. Зображувалась здебільшого у вишивці верхи на коні разом зі своєю донькою Лялею та пучечком червоної калини в руці.
За давньою легендою, Лада, несучи весну на землю Оратанії, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Лади колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Ладу далекі й відчайдушні моління оріїв, які благали тепла на свої рахманні ниви. Підхопилася Лада, кинулася бігти в бідний край — нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Ладиної крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини (За М. Кожухар-Плачиндою).
Міфічний образ давньоукраїнської богині Лади трансформувався у міфології багатьох індоєвропейських народів, які походять від праукраїнців-оріїв.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Посвист (Позвизд, Похвист) — дух холодного, лютого вітру, син Стрибога.
Припікало. Заміжні жінки не шанували цього божка, бо він змушував чоловіків раптом забувати свої сімейні обов’язки, свій обов’язок перед дружиною і дітьми.
Проводи — ангели-хранительки душ людей, які померли.
Лада — богиня весни, СЛОВ’ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія