Лада — богиня весни. Слов’янська міфологія

    Лада — богиня весни. Слов’янська міфологія

    Лада — велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт. Зображувалась здебільшого у вишивці верхи на коні разом зі своєю донькою Лялею та пучечком червоної калини в руці.

    За давньою легендою, Лада, несучи весну на землю Оратанії, лягла спочити серед степів Тавриди й міцно заснула. Цим скористалася Мара, вона густо засіяла довкола сплячої Лади колюче терня, котре швидко проросло й забуяло. Пробудили Ладу далекі й відчайдушні моління оріїв, які благали тепла на свої рахманні ниви. Підхопилася Лада, кинулася бігти в бідний край — нести тепло і весну, але колюче терня нестерпно дерло її тіло. І там, де падали краплі Ладиної крові на землю, виростали буйні кущі червоної калини (За М. Кожухар-Плачиндою).

    Міфічний образ давньоукраїнської богині Лади трансформувався у міфології багатьох індоєвропейських народів, які походять від праукраїнців-оріїв.

    Інший варіант викладу

    ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

    Посвист (Позвизд, Похвист) — дух холодного, лютого вітру, син Стрибога.

    Припікало. Заміжні жінки не шанували цього божка, бо він змушував чоловіків раптом забувати свої сімейні обов’язки, свій обов’язок перед дружиною і дітьми.

    Проводи  — ангели-хранительки душ людей, які померли.

    Лада — богиня весни, СЛОВ’ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ

    Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

    Комментарии закрыты.