Ковтун (Колтун). Слов’янська міфологія
Ковтун (Колтун) — сплутане щільним жмутом волосся на голові; хвороба, що має, за уявленнями західних і східних слов’ян, демонічне походження; наслідок порчі або злого духу, яка вселилася в тіло людини.
Ковтун — істота, яка живе в тілі людини: в очах, шиї, спині, грудях, руках, ногах, серці, жилах, мозку, животі. Білоруси вважали, що Ковтун є у кожного, але проявляється він, якщо його роздражнити або якщо наслана порча. Демон, який оселився в людині, мстить ковтуном, якщо йому не догодити, він мучитиме людину усе життя. Ковтун у пошуках виходу з тіла людини влізає в голову і поселяється у волоссі, звиваючи їх у жмут наприклад: «Мій ковтунчик, не муч мене».
Причиною появи Ковтуна може бути кажан, що вчепився у волосся; птах, який уніс волосся, яке вичесала і покинула людина, і вистелив ним гніздо. За уявленнями поляків і українців, Ковтун сидить, причаївшись в заростях бузини, і може пристати до людини, яка проходить мимо. Він з’явиться у того, хто зрубає бузину або відламає від неї гілку в недобру годину. Хворобу могла наслати відьма, зла людина, злий дух, біси, бродяги, істоти з чужого світу. Ковтун виникав від переляку, переживань, туги, бідності, бруду, вітру і холоду,
Для позбавлення від Ковтуна хворого заговорювали на сході або заході сонця; обкурювали, поїли травами; використовували відвар омели, що живиться, як і Ковтун, чужими соками. Ковтун заборонялося зрізувати, його потрібно було розплутувати по волоску або чекати, коли він сам відпаде. Перепалювали кожен волосок розжареними щипцями, серпом, шматком заліза або громничною стрілою; відбивали каменем на камені по двадцять волосків у день; відрубували сокирою. Для цього важливо було правильно обрати час і місце. Поляки вважали, що Ковтун можна відрізати тільки раз на рік — в Страсну п’ятницю перед ритуальним купанням в річці, вимовляючи спеціальне заклинання. Зрізавши, Ковтун зав’язували в ганчірку разом з монетою і хлібом, закопували в мурашнику, під порогом будинку; на перехресті доріг, за межею села, під бузиною і в інших місцях, де мешкають злі духи; ховали в дуплистих старих вербах, між балками на горищі будинку; спалювали, кидали у воду, що текла. Недотримання правил зрізування Ковтуна могло призвести до сліпоти, глухоти, втрати розуму, смерті. Від Ковтуна охороняли всякого роду амулети.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Літник — божество теплих літніх вітрів. Син Стрибога.
Луговий (луговичок, щучник) — в слов’янській міфології, дух лугів, дитина польовика, маленький зелений чоловічок в одязі з трави, допомагає косити трави під час сінокосу.
Люб — дух-охоронець шлюбного ложа. Видавався большевухим, волохатим, золотоволосим котом із стеблом стрілолисту в зубах. Люба слід було всіляко ублажати, щоб він відганяв від спальні Нелюба — такого ж кота, тільки чорного і злісного, з гілкою блекоти в роті.
Ковтун (Колтун). Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія