Доля — персоніфікація людської долі. Слов’янська міфологія

Доля — персоніфікація людської долі. Слов’янська міфологія

Доля — у східних слов’ян, персоніфікація індивідуальної людської долі, мислимої як частина загального блага, щастя. Подібне розуміння долі порівнянне з образом хліба, розділеного на частини. Доля з’являється у кожної людини при народженні і супроводжує її впродовж усього життя. Долею в українців також нерідко називають душу предка, який помер, і, відвідуючи будинок, приносить добро або зло своїм живим родичам. Часто Доля — тільки уособлення щасливої долі, а нещаслива Доля усвідомлюється як самостійний персонаж або група персонажів.
Про появу Долі немає однозначних уявлень. Доля народжується разом з людиною; Долю людині нарікає мати при народженні, або вона дається людині ангелом або Богом. Доля може залишити людину, якщо вона грішить. Після смерті людини її Доля помирає разом з нею; також вірять, що Доля померлого сидить на його могилі або відвідує будинки родичів.
Доля уявляється двійником людини. За віруваннями, вона має вигляд здорової старої у білому доброму одязі з милицею в руках, жінки з розпущеним волоссям, проте її вид може залежати від того, кому вона належить: Доля щасливої людини ходить в красивому одязі, Доля купця має вигляд красивої дівчини, селянина — здорового чорного мужика. Білоруси представляють Долю у вигляді красивої голої дівчини, що усюди супроводжує людину. Західні білоруси наділяють Долю виглядом маленької людини, яка носить із собою в сумці різні милості.
Бідність і багатство людини залежать від працьовитості його Долі, яка, як і домовий, допомагає людині у виконанні господарських робіт. Працелюбна Доля селянина працює разом з ним, в’яже в полі снопи і навіть краде для нього зерно з сусідніх полів. Доля може передбачати людині зміни в її долі, показуючись перед якою-небудь подією. У Долі можна дізнатися, хто із сім’ї в поточному році помре. Для цього після вечері напередодні Хрещення домочадці залишають свої ложки в мисці від куті, а згори кладуть хліб. Вночі Доля переверне ложку того, хто повинен цього року померти. Щоб жити щасливо і бути багатим, людина повинна знайти свою Долю і запитати у неї, яке її покликання, в якій справі вона знайде вдачу. Поступивши так, як радить йому Доля, людина набуде свого щастя. Якщо у людини ледача Доля, вона також повинна розшукати її і побити, тоді Доля почне працювати і допомагати своєму хазяїну.

Є різні способи побачити Долю. У ніч на Великдень треба піти в поле і, почувши дзвін дзвонів до заутрені, запитати: «Де моя Доля?». Почувши відповідь, треба йти туди, куди сказано. Річ, яку Доля дасть людині (наприклад, шматок полотна), треба берегти, оскільки саме вона — джерело щастя в будинку. В інших випадках необхідно на Великдень після обіду вийти на вулицю — перший, хто зустрінеться людині, буде її Доля. Якщо він в нарядному багатому одязі — це щаслива Доля, якщо в лахмітті — нещаслива. Українці вважали, що побачити свою Долю можна тільки двічі в житті — відразу після народження і за декілька хвилин перед смертю. Українській Долі за рядом ознак відповідає сербська Cpeha (слово означає «щастя» і «зустріч» і пов’язано з осмисленням щастя як зустрічі, що вчасно сталася, щасливого випадку). Cpeha виглядає як дуже красива дівчина, яка пряде золоту нитку. Вона стереже поля свого хазяїна, пасе йому овець, юнакам допомагає у бійках, дитині приносить сон. Носієм щастя в будинку може бути конкретна людина, тварина і навіть предмет: гроші, каблучка та ін.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Алатир — священний «живий» камінь, що лежить у Вирії під «першодеревом світу» Прадубом.

Алконост — дивовижна птиця, мешканка Вирію — слов’янського раю.

Арись-Поле — один із найдревніших образів слов’янської міфології. Казковий сюжет про матір-рись був навіть поширеніший, ніж мотив утоплої красуні і перетворення її на рибу або русалку.

Доля — персоніфікація людської долі. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія