Догода (Погода) — дух тихого, приємного вітру. Слов’янська міфологія
Догода (Погода) — дух тихого, приємного вітру і ясної погоди.
У слов’ян Догода вважався богом тихого, приємного вітру і ясної погоди. Він був повною протилежністю своєму суворому братові, покровителеві вітрів Позвизду.
Догода зображувався рум’яним, кучерявим юнаком з русявим волоссям у волошковому вінку. Одягнений в сріблясто-блакитний одяг із самоцвітовими крилами за спиною, Догода плавно і повільно пролітав над землею. На вустах у нього посмішка, і ласкавим поглядом осяював він навколишні місця, привітно помахуючи вічно квітучою гілкою рожевоцвітної шипшини.
Догода — покровитель і повелитель хмар. Древні слов’яни, дивлячись в небо, бачили в химерних контурах хмар небесні гори, прекрасні палаци, килими-літаки і божі колісниці. Хмари нагадували їм і корабель, в якому сидять родичі, які давно померли, прилетіли відвідати рідні краї. Ці далекі предки радіють тому, що їх нащадки шанують родову пам’ять, поважають давні звичаї і шанують своїх богів.
У бога Догоди були свої язичницькі храми, але ніяких жертв йому ніколи не приносили. Бог радісно приймав шанування тільки у вигляді веселих, ніжних пісень і танців.
У голубка Догоди —
Ні горещів, ні турботи.
Не оре він, не сіє,
Не косить, не молотить,
Не косить, не молотить —
Безтурботно життя проводить.
Але хмарами не застить
Нам сонечко Догода,
Але нив не валить
Нам бурію Догода.
Пригожий голубок,
Погожу дай днинку!
У ті далекі роки з настанням осені сільська молодь зазвичай збиралася в хаті на посиденьки. Юнаки і дівчата веселилися, дуріли, розповідали страшні історії, а іноді грали в Догоду. Юнакові зав’язували очі, а яка-небудь з дівчат пошепки співала йому на вушко про голубка Догоду.
Якщо вгадає «Догода», хто співунка, — тут же цілує її, услід за тим вибирають «Догодою» іншого хлопчину — доки всі не перецілуються. І так до найпізнішого вечора.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Ярило — бог весняних робіт, плотської любові і статевих пристрастей. Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця.
Яровит — бог родючості і весни у давніх прибалтійських українських племен.
Ятробог — бог ранкової зорі.
Догода (Погода) — дух тихого, приємного вітру. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія