Додола. Слов’янська міфологія
Додола — в південнослов’янській міфології жіночий персонаж, який згадується в обрядах викликання дощу. Відомий у сербохорватській (Додола, Дудулейка, Додолиця, Додилаш), болгарській (Додола, Дудула, Дудулиця, Дудоле, переважно в західних областях Болгарії), а також в румунській та інших традиціях (польськ. міфологічне ім’я Дзидзиля). Додола, як і Перперуна, пов’язана з культом Перуна, його іменами, діями або епітетами, спорідненими льоту. Dundulis — прізвиську Перкунаса (буквально «гуркоти грому», ср. сербо-лужицк. Дундер) — і латиш. dudina perkuonins — «громихає громом». Очевидно, ім’я Додола і т. п. імена — результат давньої редуплікації (подвоєння) кореня dhu, що означало «трясти бородою» відносно громовержця.
Порівняльний аналіз додольских пісень і ритуалів дозволяє припустити, що в міфі Додола спочатку — дружина громовержця, а в ритуалі — представляючі Додолу жриці. Слід такого ритуалу можна бачити у сербів, де додолиці — шість дівчат у віці від 12 до 16 років: чотири співають, дві представляють Додола (мабуть, давнього громовержця) і Додолицю (мабуть, його дружину). Їх прикрашають вінками, ллють на них воду (що повинно викликати дощ), підносять їм хліб.
Для додольских пісень характерні мотиви відмикання воріт (болг. «Відчини ворота, домакина, ой додоле!»), моління про дощ або вологу — росу (серб. «Додолиця богамоли: Та мі, боже, ситну росу!»).
Можливо, раннє запозичення імені дружини громовержця, Додола, пояснює мордовське позначення жінки-блискавки Jondol — baba і ім’я бога Jondol — pas (заміна d на j; ср. зах.-болг. ойлуле як варіант імені «Додола»).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Чорнобог (Чорнобоже, Темновит, Мор, Морок, Пітьма) – закутий в міцну броню, з обличчям, сповненим люті, Верховний Бог-утримувач світу Наві, чоловіча іпостась Сварога у Світі Наві і Закон Всесвіту Нав’єго світу. Чорнобог — бог зла, ворог Вирію, людей і світла.
Чур (Цур, Шур) — один з найдавніших і найпопулярніших у давніх українців «домашніх» богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду.
Ярило — бог весняних робіт, плотської любові і статевих пристрастей. Заступник сівачів і всіх, хто встає рано, до схід сонця.
Додола. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія