Купайло (Купало) — бог родючості. Слов’янська міфологія
Купайло (Купало) — давньоукраїнський бог родючості, врожайного літа, лікарських рослин та добробуту. Свято Купайло з масовими ігрищами, поклонінням вогню й воді відзначалося в ніч з 23 на 24 червня. До святкового ритуалу входило: запалювання живого вогню (від тертя дерева об дерево), плетіння дівчатами вінків і кидання їх у воду, стрибання через вогонь («очищення»), прикрашання худоби вінками й дзвіночками, спалювання опудала МАРИ (смерті), одягання масок з метою «обманути злих духів» і т. п. Вважалося, що зібрані в купальські дні лікарські рослини мають найбільшу цілющу силу. З XIV ст. день Купайла стає великим народним святом в українській обрядовості (За О. Афанасьєвим, П. Трощиним).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Курячий бог — камінь, грубо оброблений під вигляд уявлюваного «Перунового молота», що його вивішували у курниках як засіб проти захворювання домашньої птиці.
Лад — бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади.
Лада — слов’янська богиня любові і краси. Лада-Берегиня, Світла Богородиця і Велика Мати Божа, жіноча іпостась Сварога у Яв’єму світі, Закон Вселенської Любові і Милосердя, дружина Білбога, Богиня краси, любові і одружень, тому раніше весільний змова називалася «ладини». Лада — Велика богиня весни. Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг, і тривало до початку весняних робіт.
Купайло (Купало) — бог родючості. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія